головна       залежності       лікування       бібліотека       наркологічна енциклопедія       контакти    
[русская версия сайта]
Центр лікування алкоголізму "Відродження"     м. Київ вул.Чорновола 26/2 оф. 65     т. 044 236 50 10
А Б В Г Д Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Е Ю Я

АДДІКТИВНА ПОВЕДІНКА

(від англ. addiction - схильність, згубна звичка), відхід від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану хімічним або нехімічним шляхом. Така поведінка стає домінуючою в свідомості людини і підпорядкована пошуку засобів, дозволяють піти від реальності. Як підсумок - людина існує у нереальному, віртуальному світі.

АДДІКЦІЯ

( англ. аddiction- схильність), розрізняють хімічну і нехімічну. Хімічна аддікція - системне споживання психоактивної речовини або речовин, при якому споживач періодично або постійно знаходиться у стані інтоксикації, і відчуває непереборний потяг приймати вибрану речовину і значні труднощі в добровільному припиненні або зміні споживання і проявляє намір отримувати психоактивні речовини майже будь-якими шляхами. Як правило, толерантність досить висока і при припиненні споживання спостерігається абстинентний синдром. Термін аддікція також використовується в сенсі того, що такі речовини здійснюють певний вплив як на суспільство, так і на особистість. Аддікції нехімічні - об’єктом залежності стає поведінковий паттерн, а не ПАР. Відносять трихотіломанію, піроманію, клептоманію, гэмблінг (залежність від азартних ігор), комп’ютерну залежність або інтернет-залежність, аддикцію відносин, сексуальну, любовну аддикції, аддикцію ізбігання, работоголізм, аддикцію до витрачання грошей, прослуховування ритмічної музики, залежність від фізичних вправ, потяг до духовного пошуку, «стан перманентної війни», владолюбство, залежність від веселого автоводіння (синдром Тоада) а також проміжні аддикції, наприклад, аддикцію до їжі (перееїдання и голодаування), . Для визначення цих видів аддиктивної поведінки частіше використовується термін «аддикції поведінки».

АКАМПРОСАТ

(acamprosate) /торгова назва Кампрал ЄС (Campral ЄС)/- лікарський препарат, використовується для лікування алкоголізму. Відноситься до безпечних і достатньо ефективних лікарських засобів профілактики рецидивів у хворих хронічним алкоголізмом. Фармакологічна активність акампросата пов'язана з дією на центральні нейромедиаторные системи. Не виявлено побічної психотропної дії акампросата і здібності викликати звикання .При систематичному щодобовому прийомі стабільна концентрація препарату встановлюється на 7 ден лікування. Долає гемато-энцефалічний бар'єр. Препарат практично не метаболизирує. Основна маса речовини в незміненому вигляді екскретується нирками. На фармакокінетику акампросату мало впливає одночасний прийом фармакологічних агентів інших груп (бензодіазепінів, барбітуратів, антидепресантів, дісульфіраму), або етанолу. .Показано, що лікувальна дія акампросата, на фоні одночасного лікування дисульфирамом, підвищується

АЛКОГОЛІК

(англ. alcoholic) - 1. (мед.) Хворий на алкоголізм. 2. Людина, яка вживає алкоголь.

АЛКОГОЛІЗМ

- тяжке хронічне захворювання, що виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв. Алкоголізм є складною медико-соціальною та правовою проблемою, тому відомо багато класифікацій алкоголізму, зокрема клінічна, психологічна, соціальна, юридична та ін. В основі всіх класифікацій і понять алкоголізм лежать три обов’язкові ознаки: а) алкогольна залежність з відповідними змінами у нервовій системі; б) хронічний характер захворювання; в) спиртова причинність захворювання. Індивідуальний ризик шкідливого впливу спиртних напоїв зумовлюється інтенсивністю та ступенем їх дії на організм і поведінку людини. Виділяють кілька стадій алкоголізму. Початкова (астенічна, перша стадія) - виникнення і закріплення хворобливого потягу до алкоголю, систематичний характер вживання алкоголю, підвищення толерантності до алкоголю, зниження самоконтролю залежно від кількості випитого, поява амнестичних форм сп’яніння, астенічний тип абстинентного синдрому (розв'язність, запальність). Середня (розгорнута, друга стадія) - більш інтенсивний потяг до алкоголю, висока чи спадаюча толерантність, втрата контролю за кількістю випитого, зміна форми вживання алкоголю і характеру сп'яніння, поява алкогольної амнезії, виражений абстинентний синдром, психопатоподібні зміна особистості, велика частота алкогольних психозів. Кінцева (енцефалопатична, третя стадія) - потяг до алкоголю без боротьби мотивів, втрата кількісного та ситуаційного контролю, зниження толерантності, запійний тип вживання алкоголю, виражена соціальна, психічна, та фізична деградація, велика частота хронічних алкогольних психозів. Розлади психіки в осіб, пов’язані з алкоголізмом, не позбавляють їх здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Хворі на алкоголізм підлягають амбулаторному або стаціонарному лікуванню. Якщо ж хворий ухиляється від лікування і порушує при цьому громад, порядок, то до нього може бути застосовано примусове лікування. Захворювання на алкоголізм може стати чинником скоєння злочинів у зв'язку з підвищеною агресивністю та притупленням самоконтролю

АЛКОГОЛУРІЯ

(лат. alcoholuria) - наявність алкоголю у сечі.

АЛКОГОЛЬ

(від арабського «аль-гхоуль» -злий дух, більш поширена точка зору від арабського слова «аль-кухль» - ніжний порошок; англ. alcohol). 1. (хим.) Будь-який одноатомний спирт (метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий і т. д.). 2. Етиловий спирт в алкогольних напоях. 3. Спиртні напої взагалі. ХХІІІ сесія Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я визнала алкоголь наркотиком, який руйнує людське здоров’я так само як марихуана, героїн та інші наркотики.

АЛКОГОЛЬ БЕЗ РІДИНИ

(від англійського AWOL Alcohol With Out Liquid) – спосіб введення алкогольних напоїв з використанням спеціального пристрою AWOL Machine /розробник Домінік Симлера (Dominic Simler) Великобританія/, в якому алкоголь змішується з киснем і перетворюється на пару, яка вдихається через інгалятор. Газова суміш через носові мембрани, минаючи печінку, йде прямо в кров, забезпечуючи швидке і інтенсивне сп'яніння. Ейфорія (відчуття «щастя») наступає набагато швидше, максимальний рівень етанолу в крові на 40-50% вищий, ніж при пероральному його прийомі. Досліди на тваринах показали - спиртне у вигляді пари швидко провокує у них алкогольну залежність.

АЛКОГОЛЬ НЕПИТНИЙ

(англ. nonbeverage alcohol) - загальний термін для продуктів, що містять етиловий спирт (етанол) і не призначені для пиття. Непитний спирт, одержаний зазвичай не з харчової сировини, а з деревини (гідролізний) або з газу (синтетичний), входить до складу багатьох промислових і побутових продуктів, таких як різні технічні рідини, клеї, лаки, парфумерні вироби, різні рідкі вироби господарського призначення і т.д. Особи, що зловживають алкоголем, іноді з ризиком для здоров'я вживають всередину деякі з цих продуктів як замінник алкогольних напоїв, якщо останні недоступні, у такому разі прийнято говорити про алкогольні сурогати (див.).

АЛКОГОЛЬДЕГІДРОГЕНАЗА

(АДГ) - фермент, що забезпечує в організмі людини окислення етанолу до ацетальдегіду. Молекула цього ферменту (молекулярна маса - близько 85000-87000) складається з двох білкових субодиниць, причому при малих концентраціях етанолу окислення здійснює одна з них, а при великих - працюють обидві субодиниці. Практично вся АДГ міститься в гепатоцитах печінки.

АЛКОГОЛЬНА ХВОРОБА

- 1. Об'єднуюче поняття для комплексу психічних і соматоневрологічних розладів, пов'язаних з регулярним вживанням алкоголю в небезпечних для здоров'я дозах (тобто з хронічною алкогольною інтоксикацією). Використання цього терміну в даному трактуванні стало практикуватися фахівцями в 1980-90-х рр. (Огурцов П. П., Моисеєв В.С. та ін.). Термін включає, з одного боку, алкоголізм як виявлення хворобливої залежності від алкоголю, а з іншого - всі органні і системні захворювання, в яких провідним етіологічним чинником є алкоголь (алкогольні: гастрит, гепатит, поліневропатія, міопатія і ін.).

АЛКОГОЛЬНА ГРУПА

(англ. bottle group) - група осіб, як правило неформальна, об'єднаних прагненням до задоволення потреби у спиртних напоях. Вона може сформуватися на основі формальних груп (робоча бригада, зміна, виробнича ділянка і т. п.) або з друзів і знайомих за місцем проживання. Алкогольною може стати також сімейна група.

АЛКОГОЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ

- див. Особистість алкогольна.

АЛКОГОЛЬНА ПОЛІТИКА

- див. Політика алкогольна.

АЛКОГОЛЬНЕ МИСЛЕННЯ

- система захисту пияцтва, характерна для мислення хворих алкоголізмом, особливо в період загострення тяжіння до алкоголю. Термін запропонований французьким психіатром Тібу (1941). Йдеться про певну тенденційну логіку, підбір аргументів і думок, направлених на те, щоб виправдати, пояснити, захистити своє пияцтво. На це направлено весь розумовий апарат хворого, весь його досвід. Він згадує тільки ті випадки з життя або тільки те з літератури і історії, що свідчить на користь споживання алкоголю

АЛКОГОЛЬНІ НАПОЇ

- алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць. Регулюється Законом України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами». Виробництво повинно відповідати нормативним документам, стандартам України та міжнародним стандартам і може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності при наявності ліцензій./Видається на 5 років органами, уповноваженими Кабміном України./ Обов'язкова щорічна атестації всіх виробників на відповідність виробництва вимогам законодавства. /проводять органи Держкомстандарту та ін. органами/. Якщо атестація не була проведена дія ліцензії на виробництво зупиняється. Імпорт, експорт або оптова торгівля алкогольними напоями можуть здійснюватися при наявності відповідних ліцензій / видаються терміном на 5 років Мінфіном /. Роздрібна торгівля здійснюється за наявності патентів. Порядок їх оформлення і видачі визначається Кабміном. Забороняється роздрібна торгівля з рук та в непристосованих для цього приміщеннях, на території дошкільних, навчальних і лікарняних закладів та прилеглих територіях, у місцях проведення спортивних змагань, гуртожитках та в ін. місцях, визначених місцевими радами. Контроль за дотриманням Закону здійснюють органи, які видають ліцензії (патенти), а також інші органи в межах визначеної компетенції. За порушення правил ці органи застосовують фінансові санкції..

АЛКОГОЛЬНІ (СПИРТНІ) НАПОЇ МІЦНІ

(англ. strong drink; distilled spirits; spirits) - напої, що містять етиловий спирт у високих концентраціях. Практично під міцними спиртними напоями маються на увазі напої зі змістом алкоголю 25 % об. і більше, отримані з використанням ректифікованого (високоочищеного) спирту. У Росії вони звично включають горілку, коньяк, лікери і настоянки; за кордоном, крім цього - віскі, джин, бренді і ром. Перехід від слабкіших спиртних напоїв до міцних може бути ознакою алкоголізму, який формується, і, зокрема, свідченням зростання толерантності до алкоголю.

АЛКОГОЛЬНІ ЗВИЧАЇ

- особливості (форми, приводи, умови і т. д.) вживання алкогольних напоїв, які склалися історично і передаються з покоління в покоління, як елемент культури спільноти. Вони підтримують певний рівень вживання алкоголю у суспільстві.

АЛКОГОЛЬНЕ МАРЕННЯ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

- див. Параноїд алкогольний гострий.

АЛКОГОЛЬНЕ МАРЕННЯ РЕВНОЩІВ

- див. Марення ревнощів алкогольне.

АЛКОГОЛЬНИЙ ГАЛЮЦИНОЗ

- див. Галюциноз алкогольний.

АЛКОГОЛЬНИЙ ДЕЛІРІЙ

- див. Делірій алкогольний.

АЛКОГОЛЬНИЙ МОЗКОВИЙ СИНДРОМ

(англ. alcoholic brain syndrome) - загальний термін для ряду розладів, що виникають унаслідок дії алкоголю на мозок. Сюди відносять: гостре сп'яніння, патологічне сп'яніння, стан відміни (абстиненції), білу гарячку, інші алкогольні психози, алкогольний амнестичний синдром, алкогольну деменцію.

АЛКОГОЛЬНИЙ ПАРАНОЇД

- див. Параноїд алкогольний.

АЛКОГОЛЬНИЙ ПСИХОЗ

- хворобливий розлад психіки, що виникає після багаторічного зловживання алкоголем (у ІІ і ІІІ стадіях алкоголізму - див.), особливо коли організм ослаблений дією зовнішніх або внутрішніх причин (перевтома, виснаження, травми, порушення обміну, хвороби внутрішніх органів і ін.). Найбільш часті форми: алкогольний делірій (біла гарячка п'яниць), алкогольний галюциноз, алкогольний маревний психоз (алкогольний - параноїд, марення ревнощів, марення переслідування), алкогольна енцефалопатія (див. окремі статті).

АЛКОГОЛЬНИЙ СИНДРОМ ПЛОДУ

- див. Ембріопатія алкогольна.

АЛКОГОЛЬНИЙ ЕКСЦЕС

- прийом протягом порівняно нетривалого часу великої кількості спиртних напоїв, що приводить до стану вираженого сп'яніння. Після виходу із сп'яніння звичайно переживається обтяжливе фізичне самопочуття (загальна розбитість, слабкість, головний біль, нудота та ін.), що визначається як похмілля або синдром постінтоксикаційний (см). СИН.: АБУЗУС.

АЛКОГОЛЬНИЙ ЕПІЗОД

- обмежене певним періодом часу вживання алкогольних напоїв (від початку прийому до виходу із стану дії алкоголю).

«АЛКОДІАГНОСТІК»

- індикаторна паперова смужка для швидкого визначення концентрації алкоголю в організмі. Це смужка фільтрувального паперу, просочена розчином ферментів алкогольоксидази і пероксидази, хромгенів (фарбників, що міняють колір) і висушена. Випробовуваному достатньо змочити папірець слиною, щоб її початковий жовтий колір змінився на різні відтінки синього або фіолетового кольору, якщо він має в крові алкоголь. Концентрація алкоголю в слині практично така ж, як у крові, і, порівнявши отриманий колір із стандартною шкалою кольорів, можна визначити концентрацію алкоголю в крові випробовуваного (наприклад, водія автомобіля) з точністю до 0,001 % у діапазоні від 0,0 до 0,1 %. (Ризик вчинення водієм аварії різко зростає, якщо концентрація алкоголю в крові перевищує 0,03-0,04 %.)

АЛКОЛОГ

(англ. alcohologist) - фахівець, що займається вивченням відносин людини з алкоголем, тобто алкологією (див.). За кордоном алкологом іноді називають фахівця, який лікує алкоголіків, а також тих, хто бере участь у суспільних заходах, що стосуються алкогольних проблем.

АЛКОЛОГІЯ

(англ. alcohology, фр. alcoologie, італ. alcologia) - сфера знань про відносини людини з алкоголем, наука про проблеми і явища в людському суспільстві, пов'язані з алкоголем. Цей термін був вперше запропонований у 1903 р. Р. Коппе (R. Koppe). У 1923 р. у Франції було рекомендовано навчати лікарів алкології як частині соціальної медицини. Як наукова дисципліна, що охоплює всі аспекти відносин людини з алкоголем, алкологія сформувалася у 1980-х рр. У ряді країн випускаються спеціальні журнали під такою назвою, зокрема міжнародні.

«ALCOGOLIA»

- щоквартальний науковий журнал, що видається Італійським суспільством алкології і присвячений різним проблемам, які пов'язані із вживанням алкоголю людиною. Надає свої сторінки для публікації статей х медичних, соціологічних, економічних, юридичних і інших аспектів алкології (див.) всім європейським фахівцям. Приймає і публікує матеріали італійською та англійською моваи. Виходить з 1988 р. Редакція журналу знаходиться у м. Болонья (адреса: Istituto di Patologia Medica I Policlinico S. Orsola, Via Massarenti 9, 40138 Bologna, Italy).

АЛКУЛІТ

(фр. аlcoolite) - тип алкоголіка, виділений в 1951 р. П. Фуке (P. Fouquet), який особливо часто (45% випадків) зустрічається у виноробницьких країнах та характеризується дуже високою толерантністю до алкоголю за дуже частого вживання великих доз алкоголю протягом багатьох років. Ознаки сп'яніння ледве помітні. Неврологічні і соматичні ускладнення виникають нечасто, у віддаленому періоді, формуються поволі. Ця модель алкоголізації розглядається у французькій літературі як «первинний алкоголізм».

АЛКУЛОЗ

(фр. alcoolose) - термін, запропонований у 1951 р. П. Фуке (P. Fouquet) для позначення випадків вторинного алкоголізму, що виникає на ґрунті деяких неврозів і патології особистості. Вживається у франкомовній літературі.

АЛЬДЕГІДДЕГІДРОГЕНАЗА

(АЛДГ) - фермент, що забезпечує перетворення ацетальдегіду в ацетат, тобто другий ступінь в ланцюжку окислення етанолу в організмі. Недостатність цього ферменту знижує переносимість алкоголю через високу токсичність накопичуваного ацетальдегіду. Цим пояснюють знижену переносимість алкоголю у представників деяких рас (наприклад, монголоїдної), що виражається у відчутті дискомфорту і в реакції почервоніння шкіри обличчя і шиї після порівняно невисоких доз алкоголю.

АЛЬФА-АЛКОГОЛІЗМ

(?-алкоголізм) - згідно класифікації Е. М. Джеллінека (Jellineck Е. М., 1960), одна з 5 описаних ним форм алкоголізму, для якої характерна наявність психічної залежності від алкоголю, що вживається як засіб пом'якшення неприємних психологічних станів або соматичних відчуттів. В осіб із цією формою алкоголізму будь-яке життєве утруднення може викликати бажання вжити спиртне, але зберігається ситуаційний контроль і відсутня потреба в тому, щоб похмелитися. Негативні наслідки зловживання алкоголем зазвичай обмежуються сферою відносин з близькими і зниженням продуктивності професійної діяльності.

АМБЛІОПІЯ АЛКОГОЛЬНА

(лат. amblyopia alcoholica) - розлад зору, характерний для одного з варіантів алкогольної енцефалопатії (з ретробульбарним невритом). Виникає у хворих на алкоголізм, імовірно через дефіцит вітаміну В2, викликаний недостачею харчування і погіршенням засвоєння їжі. Виражається в зниженні сприйняття предметів червоного, зеленого і білого кольорів.

АМЕНТІВНИЙ СИНДРОМ

(лат. amentia) - розлад свідомості, що характеризується глибокою дезорієнтацією у місці, часі і власній особистості, розгубленістю, незв'язністю мислення і мови, мовним і руховим збудженням, звичайно обмеженим межами ліжка. Може спостерігатися, зокрема, при важких формах алкогольного делірію. Син.: АМЕНЦІЯ.

«АМЕТИСТ»

- протипохмільний напій. В состав входить натуральний яблучний сік, до якого додані у строгій пропорції певні мінеральні речовини, рослинні добавки і гліцерин. При похміллі напій усуває слабкість, важкість у голові, спрагу, набряки (але не головний біль). Відновлює працездатність і сон. Встановлено, що прийом «Аметиста» запобігає накопиченню в крові ацетону і інших кетонових тіл, що попереджає можливі порушення серцевої діяльності і набряки.

АМЕТИЧНИЙ ЗАСІБ

(англ. amethystic agent) - засіб або речовина, уживана з метою пом'якшення п'янливої або токсичної дії алкоголю. Може діяти шляхом ослаблення впливу алкоголю на ЦНС або прискорення розкладання алкоголю печінкою. У сучасній фармакології продовжується пошук такого нешкідливого для організму засобу. Широко поширено вживання квашеної капусти та її соку (розсолу) для полегшення стану похмілля. Полегшення при алкогольній надмірності приносить також лимонний сік. Можливо, в тому і іншому випадку активним компонентом, що діє проти сп'яніння, є аскорбінова кислота, багато якої міститься як в капусті, так і в лимоні, та яка прискорює біохімічний процес розпаду алкоголю в організмі.

АМІЛАЗА

- фермент, що розщеплює полісахариди (крохмаль, глікоген) до мальтози, яку можна перетворити потім за допомогою бродіння у спирт. Амілаза міститься у солоді (пророслих зернах злаків), який використовується завдяки цьому у виробництві пива, спиртних напоїв, квасу, дріжджів і т.д. Амілаза міститься також в слині і соку підшлункової залози, беручи участь в травленні

АМНЕЗІЯ АЛКОГОЛЬНА

(лат. amnesia alcoholica, англ. blackout) - часткове або повне випадання з пам'яті подій, що відбувалися під час вживання алкоголю. Є однією з діагностичних ознак алкоголізму. Можлива і у здорових людей після прийому великих доз алкоголю. Рання поява провалів пам'яті найчастіше свідчить про злоякісне протікання алкоголізму. Для хворого на алкоголізмособливо характерна лакунарна амнезія, коли з пам'яті випадають окремі фрагменти того, що відбувався під час випивки, причому події, що трапилися після епізоду, який випав з пам'яті, можуть згадуватися. Такого роду амнезія носить назву палімпсеста (див.). Серед інших видів амнезії, що трапляються при алкоголізмі, виділяють амнезію алкогольну наркотичну та амнезію алкогольну тотальну (див.).

АМНЕЗІЯ АЛКОГОЛЬНА НАРКОТИЧНА

- різновид амнезії (див.) при алкоголізмі, коли повне забування якого-небудь епізоду відноситься до фінального періоду сп'яніння перед настанням наркотичного сну (див. Наркотична фаза сп'яніння). Такого роду амнезія трапляється також у осіб, не хворих на алкоголізм, при вживанні дуже високих доз алкоголю

АМНЕЗІЯ АЛКОГОЛЬНА ТОТАЛЬНА

- різновид амнезії при алкоголізмі, коли забуття стосується не окремих подій, як при палімпсестах (див.), а більшої частини або всього періоду сп'яніння. У хворого на алкоголізм така амнезія може виникнути при вживанні навіть порівняно невеликих доз алкоголю. Спостерігається в III стадії алкоголізму.

АНАЛЕПТИЧНІ СУМІШІ ПРИ ВАЖКОМУ СП'ЯНІННІ

- суміші лікарських засобів, що застосовуються при важкій алкогольній інтоксикації, що загрожує розвитком сопору і коми. Завичай включають бемегрід, кордіамін (або етімізол), коразол, кофеїн, глюкозу. Вводяться внутрішньовенно. Дія виявляється через 5-15 хв.

АНАЛЬГЕТИКИ НЕНАРКОТИЧНІ І АЛКОГОЛЬ

- впливають на активність один одного в організмі, обумовлюючи можливість розвитку ускладнень. Конкуруючи, наприклад, з амідопірином за мікросомальні ферменти, алкоголь перешкоджає його окисленню і подовжує анальгезію. Похідні піразолону (анальгін, амідопірин, бутадіон), завдяки близькості за структурою до одного з найсильніших інгібіторів дегідрогенази алкоголю - піразолу, пригноблюють її активність, через що потенціюється ефект алкоголю. Найбільш виражений цей ефект у бутадіона, тому при його прийомі в поєднанні з алкоголем спостерігаються симптоми вираженої інтоксикації: нудота, млявість, шум у вухах, тахікардія і гіпотензія. При хронічній алкоголізації окислення парацетамола перетворює його в гепатотоксичний оксипарацетамол. Тому застосування парацетамола хворими на хронічний алкоголізм навіть у середніх терапевтичних дозах іноді веде до розвитку гепатоцелюлярних некрозів. Протипоказано при алкоголізмі і інше похідне параамінофенона - фенацетин, оскільки в організмі він перетворюється на парацетамол. Обидва ці препарати є компонентами широко поширених комбінованих лікарських засобів: асфена, новомігрофена, пірафена, піркофена, седалгіна, цитрамона і ін.

АНАМНЕЗ АЛКОГОЛЬНИЙ

(від греч. anamnesis - спогад) - сукупність відомостей, що одержуються лікарем при обстеженні хворого алкоголізмом шляхом опиту самого обстежуваного і (або) знаючих його осіб щодо вживання алкоголю і пов'язаних з ним наслідків. Звичайно включає дані: про спадковість пацієнта, вік і обставини прилучення його до алкогольних напоїв; наявність захисного блювотного рефлексу; зміну толерантності до алкоголю; частоту вживання алкоголю в динаміці і дозах на даний час; обставини вживання; напої, яким віддається перевага; прийом сурогатів; форми сп'яніння; розлади пам'яті; потребу в тому, щоб похмелитися; стан наступного дня після випивки; ускладнення і конфлікти в сім'ї, на роботі і з близькими; порушення громадського порядку у зв'язку з вживанням алкоголю та ін.

АНЕСТЕТІКІ ЗАГАЛЬНІ І АЛКОГОЛЬ

- взаємодіють таким чином, що затруднюється одержання загального наркозу. Алкогольне сп'яніння подовжує стадію збудження при ефірному і хлороформному наркозі, що потребує підвищення концентрації цих препаратів у вдихуваній суміші. Разом з тим, гостра алкогольна інтоксикація різко підвищує токсичність ряду засобів для загального наркозу (наприклад, летальна доза хлороформу зменшується у 3 рази). У хворих на алкоголізм в стані абстиненції, навпаки, толерантність до загальних анестетиків підвищується. Унаслідок активації мікросомальних ферментів печінки у цих хворих підвищується гепатотоксичність галоген-вмісних анестетиків (хлороформу, фторотану, тріхлоретілену).

АНОЗОГНОЗІЯ АЛКОГОЛЬНА

(лат. anosognosia alcoholca, від греч. «nosos» - «хвороба», «gnosis» - «знання», приставка «а-» - «не-», «без-») - нездатність хворого алкоголізмом критично оцінювати свій хворобливий стан, зокрема свою нездатність утриматися від спиртного або вчасно припинити пити. Вважається, що в основі цього феномена лежить механізм психологічного захисту (див. Алкогольне мислення), небажання зрозуміти і визнати хворобливий характер свого пияцтва. Хворі алкоголізмом заперечують і факт наявності хвороби, і її окремі симптоми. Вони зводять цілу систему виправдань свого пияцтва (?я п'ю як все», «всі п'ють», «інші п'ють ще більше», «незручно було відмовитися», «лікував простуду», «випив через стрес», «захочу, і перестану пити», «я ж не всю зарплату пропиваю, з дому речі не відношу, під огорожею не валяюся» і т. д.). Грає роль також зміна ієрархії потреб і мотивів у хворого, коли на перше місце виходить задоволення потреби в алкоголі. Анозогнозія виявляється не тільки при контакті алкоголіка з лікарем, але алкоголік не визнає свою хворобу навіть в розмові з товаришами по чарці. Він їх теж не вважає алкоголіками. Хворий визнає, що алкоголіки існують, і може привести приклади, але не назве як приклад свого партнера по випивці. Алкогольна анозогнозія найчастіше і в найбільшій мірі виявляється на I стадії алкоголізму. У II стадії думки про хворобу часом проникають в свідомість, чому сприяє переживання обтяжливих станів абстиненції і неодноразові безуспішні спроби хворого самостійно кинути пити. У III стадії що була анозогнозія також може ослабіти зважаючи на зростаюче усвідомлення хворим серйозних ускладнень хвороби, проте вона може і посилитися у зв'язку з інтеллектуально-мнес-тічеськім зниженням хворого. Не вважаючи себе алкоголіком, хворий алкоголізмом може приховувати і заперечувати окремі ознаки цієї хвороби, знаючи про їх викриваюче значення. У такому разі прийнято говорити про дисимуляцію (див.) за наявності анозогнозії.

АНОНІМНОГО ЛІКУВАННЯ НАРКОЛОГІЧНИЙ КАБІНЕТ

- спеціальний кабінет при наркологічному диспансері (або іншій медичній установі). У такого роду кабінеті лікування наркологічних хворих здійснюється анонімно і без постановки на диспансерний облік. При зверненні в кабінет не потрібне пред'явлення документів, що засвідчують особу, паспортні дані записуються із слів того, що звернулося. Для дотримання анонімності такий кабінет рекомендується розміщувати поза основною будівлею наркологічного диспансеру або в окремому приміщенні з ізольованим входом. З методів лікування, що застосовуються, перевага звичайно віддається різним видам психотерапії. Дозволено виписувати хворому рецепти на вказане їм прізвище. Відомості про відвідини хворим кабінету анонімного лікування нікому не видаються.

АНОНІМНІ АЛКОГОЛІКИ

(англ. Alcoholics Anonymous) - широко поширене в світі, перш за все в США, рух (суспільства, групи) взаємодопомоги алкоголіків. Для нього прийнято скорочене позначення АА (по-англійськи «Ей-Ей»). Рух АА було засновано в 1935 р. в штаті Огайо біржовим маклером Білом Вілсоном (страждаючим алкоголізмом) і лікарем-хірургом Бобом Смітом. До 1939 р., коли воно мало вже значне число послідовників, були вироблені основні принципи дій, зокрема принцип «12 кроків» (див. «Дванадцять кроків»). Співтовариства АА відкриті для всіх, що шукають порятунку від алкоголізму. Анонімність є умовною, вона означає лише небажання афішувати себе. Серед членів, незалежно від віку і положення, прийнято називати один одного по імені. Зараз в світі налічується близько 63 тис. груп АА, охоплюючих більше 1 млн. чоловік, що проживають в 114 країнах світу. Кожна група незалежна в своїй діяльності, не пов'язана ні з яким адміністративним органом і існує на засоби добровільного пожертвування самих членів або співчуваючих. Разом з тим, в США є Генеральна рада АА і штаб-квартира, видається щомісячний журнал АА, скликаються загальні конференції представників груп АА. В світі признається висока результативність руху АА, що пояснюють готовністю членів з граничною старанністю дотримувати всю послідовність основоположних «12 кроків», що грають роль заповідей. Ця готовність закладена вже по-перше двох «кроках», які передбачають визнання перед самим собою і перед товаришами свого безсилля самостійно справитися з своїм алкоголізмом (1-а заповідь або «крок» свідчить: «Ми визнали, що ми безсилі перед алкоголем і що перестали управляти своїм життям»). У 12-ти заповідях АА є певне релігійне забарвлення, проте самі АА не вважають себе релігійною організацією і стверджують, що під Богом мають на увазі якусь вищу силу, якої алкоголік повинен довіритися, щоб справитися з хворобою, що опинилася сильніше за нього. Кожному надається право звертатися до Бога так, як він Його розуміє. Дуже важливим елементом є свідомість, що заставою власної перемоги над алкоголем служить постійне прагнення допомогти товаришам також подолати його владу. Воно виражене в 12-му, завершальному «кроці»: «Досягнувши духовного пробудження в результаті всіх цих кроків, ми прагнули донести їх сенс до інших алкоголіків і застосовувати ці принципи у всіх наших справах». Багато алкоголіків, що подолали свою хворобу завдяки участі в групі АА, продовжують протягом ряду років відвідувати збори групи, щоб своїм прикладом і діями підтримати тих, хто ще проходить всі етапи перетворення, а також і самому відчути необхідну підтримку. Про атмосферу, характерну для зустрічей АА, можна судити також по тексту загальної молитви, яку прийнято вимовляти на кожних зборах: «Боже, дай мені розум і душевний спокій прийняти те, що я не в силах змінити, мужність - змінити те, що я можу, і мудрість - відрізнити одне від іншого. Амінь! » У тих країнах, де рух АА одержав розвиток, лікарі і інші фахівці зі всією серйозністю відносяться до його можливостей і прагнуть спонукати своїх пацієнтів-алкоголіків після проходження звичайного курсу лікування або в ході його приєднатися до однієї з місцевих груп АА.

АНОРЕКСІЯ

(лат. anorexia) - відсутність апетиту за наявності фізіологічної потреби у харчуванні. Здебільшого має місце у хворих на алкоголізм під час вживання алкогольмістських речовин, особливо під час запоїв, а також у період абстинентного синдрому. На ранніх стадіях формування залежності від алкоголлю порушення аппетита можуть бути протилежними - анорексія змінюється булімією. Наступного дня, після вживання алкоголю, апетит, як правило, посилюється, і відчуття голоду може переслідувати весь день.

АНТАБУС

- препарат для лікування алкоголізму методом сенсибілізації, який не тільки пригнічує потяг до алкоголю, але й сам прийом його стає фізично неможливим. Хімічно чистий, придатний для медичних цілей антабус був синтезований у 1946 р. Дж. Хальдом (J. Hald). Антабус впливає на обмін алкоголю в організмі, блокуючи активність ферменту альдегіддегідрогенази і сприяючи накопиченню проміжного продукту окислення алкоголю - ацетальдегіду. Підвищення кількості ацетальдегіду в організмі приводить до ряду вкрай обтяжливих відчуттів (почервоніння і відчуття жару в обличчі та верхній частині тулубу, відчуття утруднення у грудях, утруднення дихання, шум в голові, відчуття страху, озноб і т. д.). Перед призначенням препарату з хворим проводять психотерапевтичну бесіду, роз'яснюючи йому механізм дії антабусу і небезпеку вживання спиртних напоїв після його прийому. Хворому і його родичам пропонують підписати документ, у якому хворий бере на себе відповідальність за всі небезпечні для здоров'я і життя наслідки, які можуть трапитися, якщо він прийматиме алкогольні напої. Окрім юридичного, така розписка має також чисто психотерапевтичне значення. Її вклеюють в історію хвороби. Для курсового підтримуючого лікування без алкогольних проб антабус звичайно призначають по 0,5 г у 1-2 прийоми протягом 10-15 днів. Існують методики тривалого лікування антабусом - протягом декількох місяців і навіть років. У таких випадках робляться перерви у прийомі антабусу, спочатку одноденні, потім все більш тривалі, 3-4-тижневі, а при позитивній динаміці - до 3 місяців. Для лікування алкоголізму антабус вперше застосували Е. Jacobsen і О. Маrtensen-Larsen (1949), у СРСР - І. В. Стрельчук (1951). Надалі цей метод лікування широко розповсюдився у всьому світі, не дивлячись на ризик виникнення ряду серйозних ускладнень при передозуваннях та індивідуальній чутливості (включаючи інфаркт міокарду, інсульт і ін.). Абсолютними протипоказаннями до застосування антабусу є: виражені форми ендокринних захворювань, важкі захворювання серцево-судинної системи, активний туберкульоз легенів, захворювання органів травлення, нирок та інших внутрішніх органів у стадії загострення та ін. При передозуванню антабусу можуть виникнути гострі екзогенні (антабусні) психози (див.). З метою констатації нестерпності алкоголю, яка з'явилася у хворого у ході лікування антабусом, можуть через 7-10 днів проводитися антабусно-алкогольні проби (див.). Син.: ТЕТУРАМ, ДІСУЛЬФІРАМ, ТІУРАМ, АВЕРСАН

АНТАБУСНО-АЛКОГОЛЬНА ПРОБА

- застосовується для перевірки наявності сформованої сенсибілізації пацієнта до алкоголю у ході лікування антабусом. Перша така проба проводиться звичайно через 7-10 днів щоденного прийому антабусу. Вранці, після чергової порції антабусу, хворому дають випити 30-50 мл 40%-го алкоголю. Через 5-10 хвилин розвивається реакція на алкоголь: гіперемія обличчя, шиї, грудей, судин склер («очі бульдожі»), почастішання дихання, пульсу. Надалі ці явища можуть посилитися: з'являється тяжкість і пульсація в голові, відчуття жару, здавлення в області серця, задишка, запаморочення, різке падіння артеріального тиску, відчувається сильний запах ацетальдегіду із рота. Можливі судоми, багатократна блювота і колаптоїдний стан. Для виведення хворого з важкого стану застосовуються внутрішньовенне введення 1% розчину «метиленового синього» у поєднанні з серцево-судинними засобами (кордіамін, камфора, лобелії, ефедрин і ін.). Основна мета проведення проби - переконання пацієнта у нестерпності алкоголю. Син.: АЛКОГОЛЬНО-ТЕТУРАМОВАЯ ПРОБА, ТЕТУРАМ-АЛКОГОЛЬНА РЕАКЦІЯ.

АНТАБУСНИЙ ПСИХОЗ

- гострий психічний розлад, що виникає як ускладнення при лікуванні хворого на алкоголізм антабусом. Причиною може бути передозування препарату (1 г/доба та більше) або ж велика кількість антабусно-алкогольних проб (див.). Як правило, антабусний психоз починається з порушення свідомості у вигляді дезорієнтації, сплутаності, збудження. Періодично з'являються зорові і слухові галюцинації, уривчасті маревні ідеї - звичайно переслідування, впливу. Відмічається тривога, страх. Тривалість психозу - від декількох днів до декількох тижнів. Лікування - поєднання нейролептичних препаратів (галоперідол, тріфтазін, левомепразін та ін.) із великими дозами вітамінів, перш за все В1 Син.: ТЕТУРАМОВИЙ психоз.

АНТИАЛКОГОЛЬНА КАМПАНІЯ

1985-1988 РР. - З 1960 року керівництво СРСР намагалося «боротися» з пияцтвом шляхом впровадження «культури» вживання алкоголю, але до 1985 року темпи зростання вжитку алкоголю більш ніж в 20 разів перевищили темпи зростання населення, рівень вжитку абсолютного алкоголю на душу населення за рік (з врахуванням алкоголю домашнього виробництва) наблизився до 15 літрів. Смертність населення зросла на 40% (1985 р. - 10,6 на тисячу чіл., 1960г. - 7,1). Різко зменшилась народжуваність. З 1965 г захворюваність алкоголізмом зросла в 4,9 разу, на обліку перебувало більше 4,5 млн. хворих. «В ім'я здоров'я суспільства і людини держава» була вимушена вперше «піти на рішучі заходи..». 7 травня 1985 р. були опубліковані постанови ЦК КПРС «Про заходи по подоланню пияцтва і алкоголізму» і Ради Міністрів СРСР «Про заходи по подоланню пияцтва і алкоголізму, викорінюванню самогоноваріння». Всіма партійним, державним, господарським і правоохоронним органам закладами науки, освіти і охорони здоров'я, громадським організаціям було поставлено завдання забезпечити їх виконання. 16 травня 1985 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про посилення боротьби з пияцтвом». На виконання цих директив прийняті Постанови ЦК Компартії України, Ради Міністрів Української РСР №218 від 28.05.1986г., Указ Президії Верховної Ради Української РСР 20 травня 1985 р. «Про заходи по посиленню боротьби з пияцтвом і алкоголізмом, викоріненню самогоноваріння». Були посилені всі форми відповідальності, особливо адміністративна і кримінальна. М.С. Горбачов, обраний напередодні Генеральним Секретарем ЦК КПРС, перетворив антиалкогольну компанію на головний інструмент своєї політики - «Перебудови». Передбачалося, «що борг кожного комуніста, кожного керівника - показати особистий приклад боротьби з пияцтвом». Почався масовий рух за протверезіння народу, який супроводжувався безмежною пропагандистською компанією у всіх ЗМІ. Повсюдно проходили сходи, збори, різко зросло число людей, які виявили бажання пройти курс добровільно лікування від алкогольної залежності, здійснювалась добровільна здача самогонних апаратів (за 1986-1988 рр. їх здано більше 1 млн. 427 тис.). Відроджувалися, знищені в 30-х. роках, легальні тверезницькі організації. Держава вперше пішла на зменшення, найважливішої статті державного бюджету, доходів від алкоголю і стала по справжньому скорочувати його виробництво і реалізацію. Ці заходи принесли небувалий результат. У 1987 р. в порівнянні з 1985 р. кількість прогулів на ґрунті пияцтва зменшилася в 1,4 разу, втрати робочого часу - в 1,7 разів. Міністр охорони здоров'я СРСР Є.І.Чазов (жовтень, 1988 р.) відзначав, що лише за два роки кількість померлих від випадкових отруєнь алкоголем знизилося майже на 15 тисяч. Загалом у 1987 році від отруєнь алкоголем загинуло в 3,5 разу менше людей, проти 1984 році (у 1984 р. загинуло 38475 чол.). За 1985-1988 рр. захворюваність алкоголізмом знизилася на 11%. У стані ремісії більше року знаходиться 33 відсотки з 4,6 мільйонів хворих, які знаходились на наркологічному обліку. Тривалість життя чоловіків з 1984 по 1986 р. виросла з 62,6 до 65 років. За різними підрахунками, за роки антиалкогольної компанії в країні НЕ ПОМЕРЛО майже 700 тис. чоловік (дані Держкомстату СРСР - за 1985-1987 рр. - 400 тисяч життів). У 1985-1988 рр. був найвищий приріст населення за всю історію СРСР - 10,7 млн. чоловік, або на 4%. Одночасно наростали негативні тенденції. Прагнення керівників всіх рівнів довести свою «прихильність курсу» привело до небувалих перекосів. Всупереч державним планам, за перший рік виробництво алкогольних напоїв було скорочене на 50%. У 1987г. число виноробних підприємств скоротилося наполовину, з 100 крупних лікеро-горілчаних заводів 12 ліквідували, на інших значно знизили випуск продукції. Закрили 20 пивоварень. До 1987 року горілки і лікеро-горілчаних виробів було випущено на 158 мільйонів декалітрів менше, ніж в 1984 році. Продаж алкоголю зменшився в 2,7 разу, що істотно випереджало заплановані темпи зменшення держпродажі - 11% в рік. Економіка СРСР, стагнація якої посилювалася скороченням доходів як від продажу алкоголю (бюджет недоотримав більше 150 млрд. рублів), так і колосальним зменшенням надходжень від експорту нафтопродуктів (падіння світових цін на нафту), зростанням витрат на ліквідацію наслідків глобальної катастрофи на Чорнобильській АЕС, війну в Афганістані, почала розвалюватися. З жовтня 1987 р. намітилися тенденції до зміни антиалкогольної політики. Був створений алкогольний ажіотаж, введені талони на алкоголь, розвинулася спекуляція, різко зріс адміністративний натиск. Ціни на алкоголь зростали. Повсюдно створювалися «зони тверезості», в яких припинявся легальний продаж алкогольних напоїв. У столиці СРСР з 1200 магазинів, в яких продавався алкоголь, до 1988 р. залишилося 206. Київська область однієї з перших стала «зоною тверезості». Боротьбу з пияцтвом перетворили на війною з п'ючим населенням. До винних прилавків, що залишилися, задовго до їх відкриття вишиковувалися черги. Лише у 1987 р. за «порушення громадського порядку» в цих чергах покарано 250 тис. чоловік. Адміністративний натиск не спадав в 1988 р. за появу у п'яному стані на вулицях, в інших суспільних місцях: було покарано 6,5 млн. громадян, у тому числі 267 тис. жінок; у витверезники потрапили 4 млн. 528 тис. п'яних. Одночасно у всіх засобах масової інформації, повністю контрольованих КПРС, був організований шквал публікацій по дескридитациї антиалкогольних заходів, про перекоси, втрати держави від алкогольної мафії, самогоноваріння, про картки на цукор, про розвиток наркоманії, про масове вживання всіляких алкогольних сурогатів (технічного спирту, парфумерії, побутових і технічних спіртоємних засобів і т. п.). У цьому звинувачувалися не реальні організатори, а непитущі. Публікувалися показники смертності від вживання неякісного алкоголю і різних замінників, всілякі недостовірні факти з приводу «вирубаних виноградників» і вчених-виноробах, які покінчили через це із життям . Ці «факти», здебільшого, не відповідали дійсності, але переходили з одного видання в інше. Головна газета «Правда» 5 травня 1990 року №126 [26209] у накладі, направленому в сільські райони і невеликі міста, опублікувала статтю: «Справа про 150 мільярдів», в якій антиалкогольну компанію 1985 року порівняла з диверсією. Але в накладі газети під тим же номером, який поширили в обласних центрах і столицях союзних республік, ця стаття не публікувалася. У 1989 р. керівники країни стали визнавати провал кампанії. Не можливо виключити особистий вплив М.С. Горбачова на припинення антиалкогольної компанії. Впродовж трьох років він позиціонував себе як непитущого, підкреслював, що «ми почали боротьбу з пияцтвом і не можемо повернути назад… інакше фронт «перебудови» зруйнується». Пізніше він заявив, що сам п'є алкоголь. Голова Ради Міністрів СРСР в газеті «Известия» заявляв, що йому «соромно і боляче дивитися» на черги до винних прилавків. У 1989 р. обсяг державного виробництва горілки в СРСР став зростати і збільшився, в порівнянні з 1987 р. на 20 %, у 1990 - на 40 %. З 1991 року в Україні почалася лібералізація цін на алкоголь, різке зростання вжитку не реєстрованого алкоголю. Антиалкогольна компанія продемонструвала «феномен протверезіння народу». Її наслідки викликали відродження суспільної самосвідомості і національної самоідентифікації. Цей період по своїм наслідкам є порівняльним з наслідками антиалкогольної компанії 1913-1924 рр.

АНТИГІСТАМІННІ ЗАСОБИ ТА АЛКОГОЛЬ

- взаємно потенціюють один одного. Алкоголь підсилює седативні та снодійні ефекти протиалергічних засобів з групи Н1-гистаміноблокаторов: димедролу, піпольфену (діпразіну), супрастину, тавегілу, задітену. Протиалергічні засоби, що діють як блокатори Н2-рецепторов, інгібують ферментні системи окислення етанолу, і тим самим збільшують ступінь і тривалість алкогольного сп'яніння.

АНТИДЕПРЕСАНТИ (ТРІЦИКЛІЧНІ) ТА АЛКОГОЛЬ

- при взаємодії можуть викликати небажані наслідки. Алкоголь підвищує всмоктування антидепресантів у шлунково-кишковому тракті. Залежно від співвідношення седативної і стимулюючої активності препаратів виявляється їх синергізм або антагонізм з етанолом. Посилюється седативний ефект амітріптіліну: його призначення протягом перших двох днів після одноразового вживання алкоголю може викликати порушення психомоторних реакцій. Етанол підсилює периферичну холінолітічну дію деяких антидепресантів (імізіну, амітріптіліну, фторацизіну, мепротіліну), знижуючи тонус і перистальтику кишечнику аж до непрохідності. Введення імізіну на фоні алкоголю заглиблює гіпоглікемію і лактацидемію.

АНТИДЕПРЕСАНТИ У ЛІКУВАННІ АЛКОГОЛІЗМУ

- за сучасними уявленнями, їхнє призначення є патогенетичним методом лікування алкоголізму. Їхнє застосування обґрунтовується наявністю у клінічній структурі синдрому патологічного потягу, афектних порушень, в основному депресивного спектру, які особливо яскраво виявляються у стані абстинентного синдрому, після проведення алкогольної детоксикації, в ранній період формування терапевтичної ремісії. Це пояснюється спільністю патогенетичних механізмів депресії і алкоголізму. Встановлено, що при алкоголізмі формуються нейрохімічні зрушення у мозку, які можуть слугувати біологічною основою формування депресивних станів. Антидепресанти, використовувані для лікування алкоголізму, діють шляхом нормалізації катехоламінового обміну. Раніше для цих цілей широко застосовували амітріптілін. Тимолептична дія амітріптіліну поєднується з седативною, тому він ефективніший при тривожно-депресивних станах. Застосовується у малих дозах по 25-150 міліграм на день. Близький до амітріптіліну за своєю дією азафен, який поєднує відносно слабку тимолептичну і седативну дію, але має кращу переносимість. Призначається по 25-100 міліграм на день; курс терапії 1-1,5 міс. Останнім часом з'явилася нова група ефективніших і безпечніших антидепресантів, що набули поширення при лікуванні алкоголізму. До ним відносяться такі препарати, як тразадон, флувоксамін, коаксіл (тіанептін) (див.) та лерівон (міансерін) (див.). Застосування цих препаратів дає терапевтичний ефект через 7-10 днів після початку прийому. Застосовуються невеликі дозування: тразадон - 50-100 міліграм на день, флувоксамін - 50-200 міліграм на день (курсами до 1 міс.), коаксіл по 12,5 міліграм 3-4 рази на день, перівон - 20-90 міліграм у два прийоми на день.

АНТИКОАГУЛЯНТИ ТА АЛКОГОЛЬ

- при взаємодії можуть зумовити небажані наслідки. Гостра алкогольна інтоксикація потенціює ефект антикоагулянтів непрямої дії у зв'язку з конкуренцією за мікросомальні ферменти, що приводить до гіпокоагуляції та кровотечі. Особливо великий ризик кровотечі у хворих на цироз печінки у зв'язку з порушенням синтезу чинників згортання крові. У період стриманості від алкоголю у хворих на алкоголізм, навпаки, виникає толерантність до антикоагулянтів, пов'язана з індукцією мікросомальної системи окислення, яка веде до прискорення розпаду препаратів. Тому у зв'язку з нестабільністю концентрації антикоагулянтів у плазмі хворих на алкоголізм при їх застосуванні потрібен особливо ретельний контроль за системою згортання крові.

АНТИПОХМІЛЬНА САМОДОПОМОГА

- по лікарських рекомендаціях, виглядає таким чином. Схема 1. Вранці, не встаючи з ліжка, зробити пальцями енергійний масаж волосяної частини голови, лоба, обличчя, вух і декілька обережних кругових рухів головою (не відриваючи від подушки). Потім прийняти контрастний душ, а краще ванну з морською сіллю. На закінчення випити наперед приготований відвар трав, який сприяє позбавленню організму від продуктів розпаду алкоголю. Його склад: подрібнені ягоди шипшини - 4 ст. ложки; звіробій - 1 ст. ложка; пустирник -2 ст. ложки; подрібнені плоди лимоннику - 2 ст. ложки; мед - 3 ст. ложки. Залити одним літром кип'ятку. Краще наперед настоювати у термосі протягом 4-6 годин. Схема 2. Для прискорення кровотоку і стимуляції обміну речовин потрібно зробити ряд інтенсивних рухів, аж до появи крупного поту. Потім - лазня бо душ, спочатку теплий, потім гарячий, потім все більш холодний. Потім - тепле солодке пиття (міцний чай, кава) і легка їжа з великою кількістю вітамінів В (сир, сир, яйця, риба) і С (капуста, зелений лук, червоний перець і т. д.). Добре також прийняти разову дозу аміналону або пірацетаму. Про методи професійної медичної допомоги при важких станах похмілля (постінтоксикаційного синдрому) див. Дезінтоксикація.

АНТИПОХМІЛЬНІ НАРОДНІ ЗАСОБИ

- були винайдені протягом багатовікового тісного знайомства людини з неприємним наслідком алкогольних надмірностей. Давньоримський учений Пліній Старший стверджував, що найкращим засобом від похмілля є совині яйця. Їх треба випити сирими шість штук одне за іншим. Традиційним засобом полегшення цього стану був солоно-кислий сік з-під квашених огірків - огірковий розсіл (або капустяний). У наш час радять збити сире яйце в стакані, змішати з оцтом, сіллю, гострим кетчупом і випити залпом. Або змішати чарку горілки з декількома ложками сметани, додати ложку меду, шматочок льоду і поволі випити. У цьому випадку незайве пам'ятати, що використання в якому-небудь виді алкоголю для полегшення стану похмілля може спровокувати продовження пияцтва. Широко поширеним засобом у всіх країнах є лимонний сік. Він понад усе він ефективний при розведенні теплуватою водою і при прийомі на голодний шлунок. Французи радять проковтнути одним ковтком розім'яту головку часнику. Для сім'ї, що похмеляється, по такому випадку готують часниковий суп «торін» або цибульний суп «віши». Німці справляються з похміллям за допомогою солоного оселедця з великою кількістю лука і соняшникової олії. Все це запивається теплим пивом. Голландські селяни позбавляються від похмілля відваром з баранячих ніг, коров'ячого тельбуха і дрібних польових птахів. Відвар готується наперед, протягом 6 годин. У США «лікують» похмілля гарячими кислими щами. Японці при лікуванні похмілля дихають через марлеву пов'язку, змочену саке (японською рисовою горілкою). Через чверть години похмілля відступає. Безліч рецептів, що допомагають людині вийти з похмілля, зібрали Нік Ван Оудтшорн в своїй «Книзі похмілля», Н. Фохт (Похмільна книга. - М., 1999) і Л. Боровській (Особливості національного похмілля. - М., 1998).

АПОМОРФІН

- напівсинтетичний алкалоїд, одержуваний з морфіну при дії на нього соляною кислотою. Білий або злегка жовтуватий порошок без запаху, на світлі зеленіє, важко розчиняється у воді. У певних дозах викликає блювоту, що використовується для виробляння умовного рефлексу огиди до алкогольних напоїв. Блювотний ефект апоморфіну обумовлений дією на «пускову зону» довгастого мозку. Див. Апоморфінотерапія.

АПОМОРФІНОВИЙ СИНЕРГІЗМ

- посилення блювотного рефлексу, викликаного апоморфіном, за допомогою антидепресантів з групи бензодіазепіну і циклогептадену. В експерименті на мишах і щурах маркером реакції є жування, скреготіння зубами, оскільки у гризунів немає блювотного рефлексу.

АПОМОРФІНОТЕРАПІЯ

- умовно-рефлекторний метод лікування алкоголізму, при якому основну роль грає формування блювотного умовного рефлексу на прийом алкоголю шляхом поєднання його з апоморфіном. Звичайно застосовується 0,5-1%-й свіжоприготований розчин апоморфіну. Блювотна доза підбирається індивідуально. Перед ін'єкцією апоморфіну хворий приймає небагато їжі. За 3-4 хв. після введення препарату виникають слиновиділення, нудота, відчуття жару, почервоніння особи, запаморочення, шум у голові, різке потовиділення. Після виникнення нудоти хворому пропонують понюхати, а потім випити 30-50 мл того алкогольного напою, якому віддається перевага. Блювота наступає через 1-15 хв. і триває 5-20 хв. Можливі ускладнення у вигляді непритомності або колапсу, які можуть бути попереджені за допомогою кордіаміну, коразолу, кофеїну та ін. Апоморфінотерапія протипоказана при виразковій хворобі, важких сердечносудинних захворюваннях, бронхіальній астмі і ін. Повний курс лікування складає 20-25 щоденних сеансів. Метод запропонований І. Ф. Случевським у 1933 р.

АСПІРИН

(ацетилсаліцилова кислота) ТА АЛКОГОЛЬ - при поєднанні підсилюють місцево-дратівливу дію кожного. Ацетилсаліцилова кислота, дратуючи слизисту оболонку шлунку, перешкоджає всмоктуванню алкоголю. У хворих на алкоголізм навіть терапевтична доза ацетилсаліцилової кислоти може спровокувати виразку шлунку і розвиток кровотечі. Геморагічним ускладненням сприяє антіагрегационний ефект саліцилатів, що підсумовується із станом гіпокоагуляції за алкоголізму.

АСТАЗІЯ-АБАЗІЯ

(лат. astasia-abasia) - розлад рухів, що проявляється у неможливості стояти і ходити без підтримки. Характерна для істеричного варіанту зміненого алкогольного сп'яніння.

АСЦИТ

(лат. ascites) - один з симптомів запущеного алкогольного цирозу печінки, що виражається у появі серозного випоту у черевній порожнині. Син.: ВОДЯНКА ЖИВОТУ.

АТАКСІЯ МОЗОЧКУ АЛКОГОЛЬНА

(лат. ataxia cerebralis alcoholica) - розлад координації рухів, що гостро розвивається після важкої алкогольної інтоксикації. Виникає у випадках, коли токсичній дії алкоголю піддаються переважно діенцефальна область головного мозку, міст і мозочок. Характерні хистка хода, дизартрія, тремор голови та кінцівок. Описана вперше В. М. Бехтеревим (1900).

«AUDIT»

(Alcohol Use Disorder Identification Test) - анкета для масового скрінінгу людей з ранніми ознаками алкоголізму, розроблена Т. Е. Babor і V. Grant (1989). Складається з 10 простих питань, що стосуються частоти і кількості споживання алкоголю, різних проявів залежності і супутніх проблем. Якщо сума одержаних балів по відповідях складе 8 або більш (при максимумі 40), ця особа явно потребує допомоги фахівця з алкоголізму. Була показана висока чутливість цього тесту (92 %) і специфічність (93 %).

АУСТЕР

(йому. Auster - устриця) - напій витверезної дії. У нього входить алкоголь у невеликій концентрації і, найчастіше, гострі прянощі, жовток сирого яйця та томат-пюре. Наявністю прянощів пояснюється збудлива та у якійсь мірі витверезна дія напою. Подають аустер переважно у кінці вечора або під час паузи по ходу гуляння. Один з рецептів аустеру: широку чарку обполіскують декількома краплями рослинного масла, так щоб на поверхні скла залишилася тонка масляна плівка. Випускають у чарку один сирий яєчний жовток, додають 10-20 крапель джину (можна замінити «Мисливською гіркою») і посипають меленим червоним та чорним перцем. Випивають одним ковтком. Інший рецепт: у чарку, що ополоснута рослинним маслом, вміщують дві чайні ложки гострого томатного соусу і сирий яєчний жовток, посипають меленим червоним і чорним перцем, сіллю, додають 10 крапель «Перцівки» або «Мисливської гіркої» і 2-3 краплі лимонного соку.

АУТОГЕМОВАЗАЛЬНА РЕФЛЕКСОТЕРАПІЯ

- модифікований варіант аутогемотерапії (див.), що довів свою ефективність при купіюванні вираженого алкогольного абстинентного синдрому. Суть методу у тому, що хворому вводиться внутрішьношкірно в акупунктурні точки (в області шийно-комірної рефлекторної зони) гемолізат його власної крові. Аутогемоліз - руйнування еритроцитів з виходом гемоглобіну у плазму - може бути проведений шляхом витримки порції крові в суміші із водою у шприці протягом 20-30 хвилин. Для приготування гемолізату достатньо 1 мл крові хворого і 1 мл стерильної бідистильованої води. Відразу ж після першої процедури наступає транквілізуючий ефект, підвищується апетит, значно знижується патологічний потяг до алкоголю. Спостерігається нормалізація гемодинамічних показників, що об'єктивно реєструється на реоенцефалограмі. Повне купіювання абстинентної симптоматики у більшості хворих звичайно досягається протягом доби.

АУТОГЕМОТЕРАПІЯ ПРИ АЛКОГОЛІЗМІ

(лат. autohemotherapy) - використання внутрішньом'язових ін'єкцій власної крові пацієнта для лікування алкоголізму та його ускладнень (наприклад, алкогольного делірію), а також важкої алкогольної інтоксикації. Вважається, що терапевтичний ефект обумовлений «біохімічним шоком», що спричиняється білками введеної крові, внаслідок чого стимулюються захисні властивості організму. З аналогічною метою замість крові може використовуватися сироватка пацієнта або заздалегідь алкоголізованої тварини. У одному з варіантів методики (Сосін І. К. з співавт., 1986) процедура полягає у наступному. У хворого беруть з вени 5-20 мл крові, яку відразу ж вводять в область верхнього зовнішнього квадранту сідниці внутрішньом'язово. Для купіювання алкогольного абстинентного синдрому достатньо 3-4 процедур з добовим інтервалом. Відмічено прискорення редукції абстинентної симптоматики, швидке настання заспокоєння, ослаблення інтенсивності патологічного потягу до алкоголю, поліпшення апетиту і сну. При цьому скорочуються дози медикаментів, які призначаються.

АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ

- метод психотерапії, що дозволяє впливати на фізичне і психічне самопочуття за допомогою самонавіяння. Аутогенне тренування застосовується також для лікування алкоголізму. У російській наркологічній практиці рекомендується, наприклад, така формула самонавіяння, повторювана багато разів (до 30 разів) в стані розслаблення: «Я вірю у себе. Я володію собою у будь-якій ситуації. Я говорю собі: я не п'ю і мене не тягне. Ніхто не вмовить мене випити. Я управляю собою сам. Я не зміню свого рішення». Оптимальні результати застосування аутогенного тренування для ослаблення тяги до алкоголю досягаються після проходження курсу стаціонарного або амбулаторного лікування і на ранньому етапі алкоголізму.

АЦЕТАЛЬДЕГІД

- проміж ний продукт окислення етилового спрту (хім. формула С2Н4О), що містить альдегідну групу (Н-С=О); у організмі утворюється за участю ферменту алкогольдегидрогенази (див.). Високо токсичний, його дією пояснюються більшість токсичних ефектів алкоголю

АЦЕТАЛЬДЕГІДНА КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ АЛКОГОЛІЗМУ

(Комісарова І. А., 1981,1994) - заснована на уявленні про ключову роль ендогенного ацетальдегіду (АЦА) у регулюванні тканинного дихання в організмі та про вирішальний вплив хронічного споживання алкоголю на рівень АЦА в організмі. При хронічному надходженні в організм зовнішнього алкоголю, що перетворюється в клітинах АЦА і створює його надлишок, підвищується активність альдегідокислюючих ферментів (які є у всіх клітинах організму), щоб справитися з цим надлишком. Проте надалі, при вже сталій стабільно підвищеній активності альдегідокислюючих систем і прискореної утилізації АЦА, припинення або зниження споживання екзогенного алкоголю веде до дефіциту АЦА в організмі, внаслідок чого різко скорочується споживання кисню у клітинах, залежне від наявності АЦА. А це веде до порушення окислювально-відновних реакцій, процесів утворення енергії і, відповідно, функцій клітин всіх тканин (мозку, міокарду, печінки, нирок, м'язів). На тлі недостатності АЦА таке порушення клітинних функцій виявляється у формі алкогольного абстинентного синдрому. Його симптоми полегшуються прийомом алкоголю, що піднімає рівень АЦА в організмі. В основі патологічного потягу до алкоголю також лежить падіння концентрації ендогенного АЦА нижче за норму, що може бути пов'язано із зниженою активністю ферментної системи (дегідрогеназа алкоголю), яка забезпечує його синтез. Терапія алкоголізму повинна бути направлена на досягнення фізіологічного балансу між синтезом АЦА та його трансформацією в оцтову кислоту (або назад в ендогенний етанол), що нормалізує рівень ендогенного АЦА і що забезпечує стійку ремісію в перебігу хвороби. З іншого боку, картина гострого алкогольного сп'яніння пояснюється швидко виникаючим у клітинах надлишком АЦА (за рахунок масованого окислення алкоголю, що поступив), що супроводжується, при підйомі рівню АЦА вище за норму у 1,5-2 рази, підвищеним споживанням кисню, посиленням процесів утворення енергії, активацією клітинних функцій і відповідних психофізіологічних реакцій. При значній дозі прийнятого алкоголю (до 1,5-2 г на 1 кг ваги) і збільшенні внутріклітинної концентрації АЦА в 3-6 разів виявляється властивість АЦА інгібувати ферментний комплекс, діяльність якого забезпечує нормальний перебіг процесів дихання і створювання АТФ, що приводить до зміни картини сп'яніння і появи ознак важкого алкогольного отруєння. Вважається, що якщо заблокувати перетворення алкоголю в АЦА (тобто подавити активність алкогольдегидрогенази), то сп'яніння неможливо буде викликати навіть високими дозами алкоголю (1-3 на 1 кг ваги).

АШАФЕНБУРГУ СИМПТОМ

(G. (Aschaffenburg - нім. психіатр,1866-1928) - одна з ознак алкогольного делірію, що проявляється у тому, що хворий може зав'язати розмову з уявним співбесідником, якщо йому дати телефонну трубку від неувімкненого телефону або інший предмет, названий телефонною трубкою. Описаний у 1896 р.

Лікування алкоголізму, тютюнопаління, залежності від азартних ігор, ожиріння
Клінічна діагностика основних показників організму
Товариство "Відродження"
© 1988 - 2011
филателистическая литератураФирма Паритет Херсон Светильники, лампы, кабель, провод, электроустановочные работыМир Авто - Поставка и реализация автомобилей.свадебное фотобронхиальная астмаСаркоидоз для пациентовБахилы одноразовые.Бахилы оптом.Автоматы по выдаче бахил - компания Вендорсnikava