головна       залежності       лікування       бібліотека       наркологічна енциклопедія       контакти    
[русская версия сайта]
Центр лікування алкоголізму "Відродження"     
А Б В Г Д Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Е Ю Я

ЕЙФОРІЯ

(від грецьк. euphoria: «eu» – «добре» + «phero» – «переношу») – підвищений, радісний, веселий настрій; стан добросердя і безпечності, який звичайно не відповідає реальним обставинам. При цьому, як правило, спостерігається загальне рухове і емоційне пожвавлення, психомоторна розгальмованість. Ейфорія може виникнути під дією найрізноманітніших причин, наприклад при кисневому голодуванні (висотна хвороба), при деяких важких хворобах (прогресивний параліч, пухлини мозку та ін.), після прийому наркотиків, а також алкоголю (див. Ейфорія алкогольна).

ЕЙФОРІЯ АЛКОГОЛЬНА

– один з основних психологічних чинників, що сприяє формуванню патологічного потягу до алкоголю. Бажання знову пережити стан приємного збудження, викликаного прийомом алкоголю, може підштовхувати, разом з іншими чинниками, до почастішання випивок і переходу від епізодичного, випадкового вживання алкогольних напоїв до систематичного. Спочатку ейфорія виникає при відносно невеликих дозах алкоголю, за легкого ступеню сп'яніння. Надалі, коли випивки стають систематичними, для отримання ейфорії потрібні все більш високі дози алкоголю, а період ейфорії коротшає. При сформованій фізичній залежності від алкоголю, коли він уживається з метою полегшення абстинентних розладів, ейфорія звичайно не виникає або незначно виражена.

ЕКЗОГЕННИЙ П'ЯНИЦЯ

(англ. exogenous drinker) – згідно К. Боумену і Е. М. Джелінеку (Bowman K., Jellinek E. M., 1941), людина, чиє непомірне вживання алкоголю розвивається переважно із зовнішніх причин, тобто під впливом навколишнього середовища. Протилежне поняття – «ендогенний п'яниця» (endogenous drinker), що відноситься до випадку, коли непомірне вживання алкоголю обумовлене внутрішніми причинами, зокрема психічним розладом або фізичною хворобою. Визначення «екзогенний» і «ендогенний» можуть відноситися і до алкоголізму.

ЕКЗУБЕРАНТНИЙ П'ЯНИЦЯ

(англ. exuberant drinker, від лат. exuberantis – рясний) – згідно К. Боумену і Е. М. Джеллінеку (Bowman K., Jellinek E. M., 1941), це людина, чиє нерегулярне надмірне пияцтво викликане веселим настроєм. Така людина може бути «ексгибіционістського типу», або «в ньому життя б'є ключем». Це тип «веселого студента». Маловірогідно, що він стане залежним від алкоголю, після змужніння він може «переказитися».

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ АЛКОГОЛІЗМУ

– комплекс методик, що дозволяє одержати фізичну залежність від алкоголю у тварин. Коли тварини відмовляються добровільно приймати алкоголь, застосовується їх примусова алкоголізація. Зокрема, у клітку подається для пиття замість води тільки спиртний розчин. Використовуються головним чином лабораторні щури і миші. В одному з досліджень серед безпородних лабораторних щурів були виділені три групи, що відрізняються відношенням до алкоголю (при вільному виборі між ним і водою): що мають огиду до нього (52 %), що проявляють помірний потяг, тобто що споживають у рівних кількостях алкоголь і воду (25 %), і що проявляють виражений потяг до алкоголю (23 %). У результаті кропітких експериментів вдалося вивести генетично чисті лінії мишей і щурів таких, що як багато п'ють, так і повністю відмовляються від алкоголю. Прояв фізичної залежності від алкоголю в експериментальних тварин (зокрема, симптоми відміни або абстинентного стану) має ряд аналогій з такою у людини, проте дотепер неясно, у якому ступені ці аналогії можуть бути використані при розгляді патогенезу алкоголізму у людини. Деякі поведінкові аналогії достатньо яскраві. Наприклад, до збільшення споживання алкоголю приводить утримування тварин поодинці. Щури, що проводять час у парі, п'ють значно менше. Ще більший вплив спричиняють різні експериментальні стресові ситуації, коли звиклі до алкоголю тварини з його допомогою знімають емоційну напругу, не намагаючись знайти вихід із скрутного становища. Дослідження активності ферментів мозку показало, що щури-«алкоголіки» знаходяться у хронічному депресивному стані і найбільше схильні до дії стресових чинників. Вони стають неконкурентоздатними у боротьбі за свої біологічно значущі цілі, у ситуації стресу швидко здаються, поступаючись своїм непитущим родичам, і шукають «забуття» в алкоголі. Невдача вибиває їх з колії, і, потерпівши невдачу в одній ситуації, вони перестають боротися, потрапляючи в іншу стресову ситуацію.

ЕПЕРТИЗА АЛКОГОЛЬНОГО СП'ЯНІННЯ

– встановлення факту і ступеня алкогольного сп'яніння для вирішення питань юридичного характеру. ( Регулюються КпАП /ст. 266/, законодавчими актами щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, наказом МВС та МОЗ N 400/666 від 09.09.2009 р. «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» Огляду на стан сп'яніння підлягають водії, відносно яких в уповноваженої особи ДАІ є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаки алкогольного сп'яніння: а)запах алкоголю з порожнини рота; б)порушення координації рухів; в)порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ)різка зміна забарвлення шкіри обличчя; д)поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів …: а)наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); б)звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; в)сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; г)почервоніння обличчя або неприродна блідість. Експертиза може проводитись як огляд на місці зупинки транспортного засобу, в присутності двох свідків, уповноваженою особою ДАІ МВС, яка має спеціальне звання та пройшла відповідну підготовку, з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та лікарем закладу охорони здоров'я ( за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою. Показники технічних засобів (зазначаються у протоколі!) після проведення тесту у видихуваному повітрі повинні мати цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. . При відмови водія від проходження огляду на місці зупинки огляд проводиться в найближчому, закладі охорони здоров’я, якому, згідно наказу, надано право на його проведення. Проведення огляду учасників ДТП, де є загиблі або травмовані люди, у закладі охорони здоров’я є обов’язковим. Для визначення наявності наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове лабораторне дослідження. Вимірювальна техніка повинна мати дозвіл МОЗ та свідоцтво про повірку. Зразки біологічного середовища /слина, сеча та змиви з поверхні губ або кров/ для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності, вміст однієї з яких, зберігається протягом 90 днів. За результатами огляду та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду /складається в одному примірнику і залишається в закладі охорони здоров'я/. На підставі акту в усіх випадках безпосередньо після огляду особи складається висновок у трьох примірниках: перший видається під підпис уповноваженій особі ДАІ, другий - оглянутій особі, третій залишається в закладі охорони здоров'я. Висновки, щодо результатів, складені з порушенням вимог інструкції, вважаються недійсними.

ЕКСПЕРТИЗА СУДОВО-НАРКОЛОГЇЧНА

— різновид експертизи судово-психіатричної. З'ясовує питання, що стосуються лише алкоголізму і наркоманії. На Е. с.-н. поширюються усі вимоги, що висуваються до експертизи суд.-психіатричної. Питання щодо алкоголізму і наркоманії можуть ставитися і перед суд.-психіатр, експертизою, але тільки в разі, якщо для її призначення є достатньо підстав. У крим. процесі Е. с.-н. з'ясовує наявність стану сп'яніння в обвинуваченого під час скоєння ним злочину, ознак алкоголізму, наркоманії або токсикоманії та необхідність застосування до нього лікувальних заходів. До компетенції експерта не входять висновки про обтяжуючий вину характер сп'яніння, про примусовий характер лікування. У цивільному процесі у справах про визнання особи обмежено осудною експерт дає висновок тільки щодо наявності в особи ознак алкоголізму або наркоманії та їх стадії. У справах про адміністративні правопорушення експертна комісія (нарколог, невропатолог, терапевт) складає висновок про наявність ознак алкоголізму чи наркоманії, необхідність їх лікування та наявність чи відсутність протипоказань з боку здоров'я. Фактичними підставами для призначення Е. с.-н. є дані про системат. вживання особою алкоголю, наркот. речовин, дані експертизи алкогольного (наркотичного) сп'яніння, дані дослідження біологічних середовищ організму на наявність відповідних речовин, дані суд.-мед. експертизи щодо характерних пошкоджень шкіри в типових місцях. Питання про застосування лікувальних заходів щодо осіб, визнаних неосудними внаслідок тимчас. психічної хвороби на грунті алкоголізму чи наркоманії, що закінчилася видужанням до моменту розгляду справи в суді, у чиному законодавстві не вирішене.

ЕКСПЕРТИЗА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА

- вид експертизи судової. Вона встановлює: психічний стан підозрюваних для вирішення дізнавачем та слідчим питання про можливість проведення з ними слідчих дій; наявність у підозрюваних та обвинувачених психічних вад, що заважають самостійно здійснювати свій захист; психічний стан обвинувачених, підсудних та їх здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними у період часу, протягом якого скоєно інкриміновані їм діяння, та в інші відрізки часу, які цікавлять слідство і суд; ступінь суспільної небезпечності осіб, що мають бути визнані судом неосудними, та можливість застосування до них передбачених законом заходів медичного характеру; психічний стан осіб, що мають бути визнані осудними, але захворіли на психічну хворобу після скоєння злочину і не можуть брати участь у слідчих діях чи в судовому процесі, а також наявність медичних підстав для застосування до них заходів медичного характеру, передбачених законом; психічний стан свідків, а також їх здатність правильно сприймати, запам’ятовувати та відтворювати обставини, що мають значення у справі; психічний стан потерпілих, їх здатність адекватно сприймати, запам'ятовувати, відтворювати обставини скоєних проти них протиправних дій та чинити опір (для визначення наявності безпорадного стану); ступінь тяжкості психічних розладів потерпілого та їх причинний зв'язок з обставинами кримінального характеру (для визначення заподіяння шкоди здоров'ю); психічний стан позивачів, відповідачів, інших підекспертних у цивільному процесі, їх здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними у період часу, що цікавить суд. Фактично експертиза є і оглядом психічно хворих, визнаних неосудними, щодо наявності підстав для зміни або скасування призначеного судом примусового заходу медичного характеру. Згідно із Законом України «Про судову експертизу» (1994) експертиза. здійснюють спеціалізованими підрозділи психіатричних лікарень та диспансерів. Призначають тільки органи дізнання, слідства та суду. Здійснюється на підставі відповідної постанови або ухвали. Може здійснюватися амбулаторно чи стаціонарно за наявності підекспертного або за матеріалами справи, якщо під експертний відсутній (заочна чи посмертна експертиза). Складається акт судово-психіатричної експертизи? який надсилають з усіма матеріалами на адресу органу, який призначив експертизу.

ЕКСПЕРТИЗА СУДОВО-ПСИХОЛОГЇЧНА

- вид експертизи судової, яка здійснюється для вирішення питань, що виникають у судово-слідчій практиці та вимагають застосування спеціальних знань з психології. Належить до слідчих дій, що виконуються у кримінальних та цивільних справах, а її висновки розглядаються як самосійний доказ у справі, який не стосується прерогативи суду та слідства у питаннях оцінки суд.-слідчих матеріалів за внутрішніми переконанням. Експертиза . не дає правових оцінок (винен - не винен), вона розкриває психологічний зміст категорій права, аналізує психологічні механізми злочинних дій, висвітлює психологічні аспекти виникнення злочинних наміру, що може використовуватися при кваліфікації та перекваліфікації статей обвинувачення (навмисність - ненавмисність злочину), при визначенні індивідуальної міри вини та відповідної (до неї) міри покарання або з'ясуванні певних вагомих обставин при розслідуванні кримінальної справи. Предмет експертизи визначається складними психологічними явищами, які мають проблемний характер і набувають значення при судово-слідчому розгляді та правовій оцінці. Головним принципом експертно-психологічного дослідження - є принцип контекстуальності. Він передбачає розгляд кожного конкретного питання, з урахуванням складної взаємодії історичних, соціально-економічних., соціокультурних, мікросоціальних, вікових та індивідивідуально-типологічних (біологічних і психологічних) факторів, кожний з яких відіграє певну роль у детермінації психологічних обставин справи, що досліджується слідством чи судом. Призначається на стадії попереднього та судового слідства з кримінальних та цивільних справ стосовно підозрюваних, обвинувачених, свідків, потерпілих, позивачів, відповідачів різного віку (малолітнього, неповнолітнього, похилого). Може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо у слідства чи суду виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки (психолого-психіатрична, медико-психологічна та психолого-автотехнічна експертиза). До цього переліку належать також психолого-почеркознавча експертиза та психолого-лінгвістична експертиза, що визначають деякі індивідуальні-психологічні ознаки автора письмового тексту ( мови) і перебувають наразі у стадії наукової розробки. Повинна доручатися спеціалісту, який має відповідну кваліфікацію суд. експерта-психолога. Проведення експертизи. забезпечується достатнім обсягом судово-слідчих матеріалів. Межі компетенції та реальні можливості застосування експертизи залежать від сучасного рівня розвитку психологічної науки, її окремих галузей та вирішення теоретичних і практичних проблем юридичної психології. Об'єктивні науково обґрунтовані судово-психологічні експертизи стали здійснюватися нещодавно.

ЕЛПЕНОРА СИНДРОМ

– варіант просоночного стану з дезорієнтацією, неповним розумінням того, що оточує. Нерідко спостерігається у страждаючих на алкоголізм, які при раптовому пробудженні, знаходячись у стані неясної свідомості, можуть проявити агресивно-руйнівні тенденції. Елпенор – персонаж «Одіссеї» Гомера. Заснувши на даху палацу Цирцєї, він був раптово розбуджений, спросоння зробив крок з висоти і загинув, зламавши собі шию.

ЕМБРІОПАТІЯ АЛКОГОЛЬНА

– комплекс успадкованих дефектів, порушень фізичного і психічного розвитку дітей, матері яких вживали алкоголь під час вагітності. Частота розвитку вираженого (повного) алкогольного синдрому плоду, за даними літератури, досягає 2-5 % серед дітей, що народилися від батьків, які вживали алкоголь, але окремі його прояви зустрічаються частіше (приблизно у кожної 2-3-ої дитини). Для неї характерні: затримка загального пре- і постнатального розвитку (80-90 % випадків), порушення локомоторного розвитку, зокрема гіперактивність (54-60 %), м'язова гіпотонія (40-62 %), дисфункції ЦНС з порушенням розумового розвитку (93-95 %), черепно-лицьові аномалії (84-88 %), гіпоплазія середнього відділу особи (65 %), эпикантус (57-67 %), птоз (23-48 %), косоокість (10 %), аномалії суглобів з обмеженням їх рухливості (18-41 %), пороки розвитку серця (30-49 %) і ін. Ступінь вираженості патології корелює з тяжкістю алкоголізації матери (його тривалості, кількості алкоголю, що випивається, типу алкоголізму), а також часу дії алкоголю (момент зачаття, термін розвитку ембріона або плоду) і особливостям обміну алкоголю в організмі матери з урахуванням його генетичної детермінації, зокрема наявності продуктів розпаду алкоголю (наприклад, ацетальдегіду) Мова йде про тератогенну дії алкоголю. Син.:СИНДРОМ АЛКОГОЛЬНОГО ПЛОДУ, ФЕТАЛЬНЫЙ АЛКОГОЛЬНИЙ СИНДРОМ.

ЕМЕТІН

– речовина, що її витягують з коріння тропічної рослини іпекакуани і що має блювотну дію. Використовується для вироблення умовного рефлексу огиди до алкоголю (див. метод умовно-рефлекторної терапії (УРТ)). Білий або злегка жовтуватий порошок без запаху, з гірким смаком. Легко розчиняється у воді і спирті. Блювотна доза підбирається індивідуально. Після прийому порошку або ін'єкції розчину хворому дають води або теплого чаю від 1 до 2 л, а з настанням нудоти і блювоти дають нюхати і пити алкогольний напій. Блювотна реакція наступає через 10-30 хвилин. Може відбутися послаблююча дія. Ускладнення рідкісні. Протипоказання ті ж, що й при лікуванні апоморфіном (див.). Еметін застосовується також при лікуванні амебної дизентерії.

ЕМОЦІЙ ВПЛИВ НА ВИПИВКУ

– нерідко є вирішальним як відносно її початку, так і відносно її продовження і кількості випитого. До алкоголю часто вдаються для зняття емоційної напруги, для ослаблення страху або роздратування, для згладжування стану туги або інших негативних емоційних станів. Досвід полегшення подібних емоційних труднощів за допомогою алкоголю стимулює повторення випивок і розвиток психологічної залежності від алкоголю, особливо у емоційно нестійких осіб. Стимулом до випивки можуть бути і деякі позитивні емоції (піднесений, святковий настрій та ін.). В одному дослідженні, проведеному американськими психологами на вибірці з 1069 осіб старше 20 років (Klein H., Pitman D. V., 1993), вивчався вплив настрою на кількість алкоголю (протягом тижня, що передував дослідженню), що випивається, залежно від статі, віку і виду напою. Виявилось, що у чоловіків споживання пива зростало у відповідь на негативні емоції (зокрема, на відчуття самотності), але не на позитивні. Навпаки, у тих жінок, що віддають перевагу пиву, його споживання збільшувалося за позитивних емоцій. У них же за таких станів, на відміну від чоловіків, збільшувалося і споживання вина. Кількість споживаних міцних спиртних напоїв як у чоловіків, так і у жінок виявилося найменше схильним до впливу емоцій, у порівнянні з іншими алкогольними напоями. Із збільшенням віку зв'язок між емоційним станом і споживанням алкоголю слабшає як відносно міцних напоїв, так і вина та пива.

ЕМОЦІЙНО-СТРЕСОВА ГІПНОТЕРАПІЯ АЛКОГОЛІЗМУ КОЛЕКТИВНА

– запропонована. І. Рожновим у 1971 р. За допомогою гіпнотичного навіювання виробляється умовно-рефлекторна емоційно негативна реакція на смак і запах алкоголю. Тут грають роль груповий ефект, директивність, створення стресової ситуації, взаємоіндукція і т.д.

ЕМПАТІЯ

(від грец. ???????? (empatheia) - здатність сприймати внутрішній світ, емоційний стан іншої людини за допомогою співпереживання, проникнення в його суб'єктивний світ. Вона включає здатність точно визначити емоційне стан іншої людини на основі мімічних реакцій, вчинків, жестів і так далі, Емпатія професійно необхідна для всіх фахівців, робота яких безпосередньо пов'язана з людьми, особливо в наркології (психіатри-наркологи, психологи, психотерапевти, волонтери, та ін.). Наявність емпатії необхідна для включення в соціальні, групові психічні процеси, що забезпечує спільність «переживання» цих процесів та ефективну корекцію аддиктивної поведінки

ЕНДОГЕННИЙ П'ЯНИЦЯ

- див. Екзогенний п'яниця.

ЕНДОГЕННИЙ ЕТАНОЛ (АЛКОГОЛЬ)

– алкоголь, що утворюється у самому організмі людини, а не введений ззовні (тобто екзогенний алкоголь). Його концентрація у плазмі крові людини украй мала і вельми варіабельна – від слідових кількостей, які важко визначити, до 3 мг/л. Експериментальним шляхом було встановлено, що мічені радіоізотопом молекули ендогенного етанолу «живуть» в організмі лічені миті. Цей факт послужив підставою для припущення, що для підтримки стаціонарного рівня ендогенного етанолу в крові він повинен швидко і надійно вироблятися у якихось біологічних структурах. На користь цього припущення свідчить і те, що у тканинах концентрація ендогенного етанолу вище, ніж у крові. Припускають, що за добу в організмі людини природним чином може утворюватися від 1 до 9 г ендогенного етанолу, а з віком його виробляння зменшується. Наявні дані говорять про те, що ендогенний алкоголь є природним учасником обміну речовин в організмі людини і тварин і що за відсутності введеного ззовні алкоголю він грає важливу фізіологічну роль. Його рівень реагує на різного роду втручання в обмін речовин, а також на зміни психічного стану, настрою. Вміст ендогенного алкоголю у крові збільшується при введенні інсуліну, адреналіну, аскорбінової кислоти; його рівень у крові взаємопов'язаний із змістом стероїдних гормонів. Його кількість змінюється також при стресі, голодуванні, охолоджуванні, фізичному навантаженні, наркозі. Було виявлено, що при посиленні з яких-небудь причин тяги до алкоголю рівень ендогенного алкоголю у крові і печінці падає, при ослабленні тяги – підвищується. Припускають, що тривале надмірне споживання алкоголю пригнічує власні системи синтезу алкоголю, і тому зовнішнє джерело надходження алкоголю в організм стає необхідним. З потребою у поповненні дефіциту ендогенного алкоголю, можливо, хоча б частково пов'язане формування фізичної залежності від алкоголю (див.) і абстинентного синдрому (див.). Вірогідність настання делірію у хворих на алкоголізм вища при знижених концентраціях ендогенного етанолу, що визначається у їхньому кров'яному руслі. В цілому через труднощі вимірювання украй малих концентрацій ендогенного етанолу у дуже складних за складом біологічних сумішах (кров, тканини і ін.) його функції в організмі та механізми їх реалізації дотепер мало вивчені.

ЕНЕРГОЄМНІСТЬ АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ

– кількість теплової енергії, що міститься в одиниці об'єму напою (вина, горілки та ін.). Може бути визначена розрахунковим методом (приблизно), виходячи із змісту основних компонентів напоїв і питомої калорійності кожного з них. Для розрахунку беруться до уваги перш за все етиловий спирт (30 кДж/г), цукор (15,64 кДж/г) та «приведений сухий екстракт» вина (сума всіх нелетких речовин за вирахуванням цукру; 20 кДж/г). Найточніше ж енергоємність напою визначається прямим інструментальним методом – шляхом спалювання проби у калориметричній бомбі. У основних видів напоїв наступні показники енергоємності: кДж/л ккал/л Пиво 1260-3350 300-800 Вино сухе 2530-3700 600-880 Вино напівсолодке 3000-4490 720-1070 Вино десертне 4700-10090 1120-2410 Коньяк 10080 -141302 2400-3370 Горілка, 40% 10080 2400 Більша частина енергії, що міститься в алкогольних напоях, може бути використана організмом як біологічне джерело тепла (зігріваючий ефект). Див. властивості, також Біоенергетики вина. Син.: КАЛОРІЙНІСТЬ.

ЕНІЛІЗМ

(від греч. oinos – вино) – винний алкоголізм (те ж, що вінізм – див.).

ЕНОЛОГИЯ

(від греч. oinos – вино) – наука про вина.

ЕНОМАНІЯ

(рідк.) – сильний потяг до вина, до алкоголю.

ЕНОТЕКА

(від греч. oinos – вино і theke – склад) – колекція вин та сховище з винами, розлитими у пляшки.

ЕНОТЕРАПІЯ

– лікування із використанням виноградного вина. Людство з давніх часів використовувало вино як харчовий та лікувальний напій (див. Вино у стародавній фармації). У країнах Західної Європи впродовж ХVIII-ХIХ ст. та в Російській імперії починаючи з 70-х рр. XIX в. вино застосовувалося як лікарський засіб у лікарнях терапевтичного профілю. У «Російській фармакопеї» (6-е видання, 1910 р.) числилися як офіційно дозволені лікувальні засоби біле і червоне столові вина, а також ряд спеціальних лікарських вин. Вино застосовувалося з лікувальною метою у СРСРу період Великої Вітчизняної війни. Інтерес до вина як до лікувального засобу знизився у другій половині XX ст. у зв'язку з розвитком фармакології, появою великого числа високоефективних лікарських засобів вузькоспрямованої дії, а також у зв'язку із занепокоєнням з приводу складності і масштабності проблем, що породжуються зловживанням алкоголем. Останніми роками спостерігається пожвавлення інтересу до лікувальних властивостей вин. З'явилися популярні видання, присвячені цій темі. Розповсюдження інформації про радіозахисні властивості (див.) вина послужило причиною зростання його споживання населенням на територіях, прилеглих до Чорнобильської зони. Зростання популярності вина у різних країнах світу останнім часом викликане також публікаціями про так званий «середземноморський феномен», який полягає у тому, що захворюваність ішемічною хворобою серця у Франції, особливо у її південних регіонах, та в Італії істотно нижча за інші країни Європи (див. Французький парадокс). Останнє пов'язують з кардіозахисною (кардіопротекторною – див.) дією вина, яке є істотною складовою частиною традиційного харчового раціону населення цих регіонів, разом із рибою, рослинною їжею та рослинними маслами. Проте, сучасні лікарі, намагаються не рекомендувати своїм пацієнтам застосовувати алкогольні напої для поліпшення здоров'я зважаючи на ризик різних негативних наслідків, із якими пов'язане вживання алкоголю (особливо систематичне). Див. також: Бактеріостатичні та бактерицидні властивості вин; Властивості, біоенергетики вин; Дієтичні вина; Кардіопротекторна дія алкоголю; вино медичне; Радіозахисні властивості алкоголю.

ЕНОФІЛІЯ

(рідк.) – любов до вин.

ЕНОФОБІЯ

(рідк.) – огида до вина.

ЕНТЕРОСОРБЦІЯ

– метод детоксикації із використанням сорбенту (ентеросгеля, активоване вугілля), який вводиться перорально. На відміну від іншого сорбційного методу детоксикації, вживаного у наркології – гемосорбції (див.), цей метод не потребує спеціального устаткування і навченого персоналу та може бути з успіхом застосований як у стаціонарі, так і в амбулаторних умовах. В одному з варіантів (Сосін І. До., 1982; Энтін Р. М., 1990) хворому дають всередину суспензію гранул карболену або сорбенту марки СКН-М, СКН-2М, СКН-4М у дозі 20-30 г на півстакана води 3 рази на добу. Протягом 3 годин до і після прийому сорбенту хворий не повинен їсти і приймати всередину медикаменти. Позитивний результат у хворих у стані абстиненції спостерігається після 2-3 прийомів сорбенту. Метод ентеросорбції може бути використаний також для протвережування хворих.

ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ АЛКОГОЛЬНА

– хронічне захворювання головного мозку з необоротними патологічними змінами, викликане зловживанням алкоголем або пов'язане з ним. Це поняття охоплює групу розладів, для яких характерне поєднання психічних порушень з системними соматичними і неврологічними розладами. Перші описи клінічної картини алкогольної енцефалопатії були зроблені французьким офтальмологом Гайє (Gayet A.) у 1875 р. та німецьким психіатром Верніке (Wernike K.) у 1881 р. Вони спостерігали гостре виникнення різноманітних неврологічних розладів, у першу чергу атаксії і паралічів окорухових нервів, що супроводжувалися сплутаною свідомості з наростаючою сонливістю, що переходить у кому. У теперішній час прийнятий розрізняти гострі алкогольні енцефалопатії (мітігованна форма, «надгостра» форма, алкогольна енцефалопатія Гайе-Вернике) і хронічні (корсаківській психоз, алкогольний псевдопараліч, хвороба Маркіафави-Бін’ямі, алкогольна пелагра, алкогольне бері-бері, хвороба Мореля і др.; див. відпов. статті).

ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ АЛКОГОЛЬНА ГОСТРА, МІТІГОВАННА

– гостра форма алкогольної енцефалопатії. Психотичному стану передує продромальний період протягом 1-2 місяця, у якому переважає астенія з явищами підвищеної дратівливості, субдепресивний фон настрою. Порушується сон, знижується апетит, з'являються діспептичні розлади. Початок психозу характеризується неважкою деліріозною симптоматикою у нічний час. Вдень у хворих відмічається сонливість або тривожно-дісфорійна депресія з іпохондрією. Завжди понижена пам'ять на поточні події. Тривалість хвороби – від декількох тижнів до 3 місяців. Протягом тривалого часу залишається астенічний або астено-депресивний синдром, головні болі, запаморочення; відмічається зниження пам'яті.

ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ АЛКОГОЛЬНА «НАДГОСТРА»

- форма алкогольної енцефалопатії з «блискавичною» течією. Продромальний період займає 2-3 тижні і характеризується адинамічною астенією з вираженими неврологічними, зокрема вегетативними порушеннями. Гострий період триває 1-6 днів. Поступово зростає тяжкість делірію, температура тіла підвищується до 40 – 41°С. Розвивається важке оглушення, у деяких випадках кома. Нерідкий летальний результат, який наступає найчастіше на 3-6-й день хвороби. При своєчасно розпочатій інтенсивній терапії можливе поліпшення стану хворого, з розвитком скороминущого або затяжного псевдопаралітичного синдрому. У разі одужання і продовження зловживання алкоголем розвивається виражене недоумство.

ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ АЛКОГОЛЬНА, ОБУМОВЛЕНА СТЕНОЗОМ ВЕРХНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ

– форма хронічної алкогольної енцефалопатії (див.). Зустрічається у хворих на алкоголізм, які страждають на цироз печінки, нерідко клінічно нерозпізнаним. При цьому захворюванні гостро розвиваються розлади свідомості – від нерізко вираженого до коматозного. Відмічаються розширення зіниць, субіктеричність шкірних покривів і слизистих оболонок, крововиливи під шкіру і в слизисті. При неглибокій зміні свідомості відмічається ейфорія з придуркуватістю, підвищеною дратівливістю або апатія, що супроводжується ступором. Неврологічні порушення характеризуються дрібним асинхронним двостороннім тремтінням пальців рук, вираженою м'язовою гіпотонією. Виражені психічні і неврологічні розлади продовжуються від 1 до 2 діб; як правило, вони оборотні, проте в подальшому можуть повторюватися. При розвитку глибокої коми може наступити летальний кінець.

ЕПІЗОДИЧНЕ ПИЯЦТВО

– прийом п'янливих доз алкогольних напоїв нерегулярно, від декількох разів на рік до декількох разів на місяць. Альтернативний варіант – систематичне пияцтво (див.).

ЕПІЛЕПСІЯ АЛКОГОЛЬНА

(Magnan V., 1883) – характеризується наявністю у хворих на алкоголізм великих судорожних припадків, що виникають у періоди надмірного вживання алкоголю або у стані абстиненції, проте згодом припадки можуть виникати мимоволі. На даний час алкогольна епілепсія розглядається як варіант епілептичної хвороби, при якій втрачається первинний зв'язок з передуванням неї алкоголізмом, який зіграв причинну роль. Процес «епілептізації» базується на алкогольній енцефалопатії, що формується паралельно зі змінами обміну речовин, зокрема передбачається підвищення рівня ендогенного конвульсанту кінуреніну.

ЕПІЛЕПСІЯ ТА АЛКОГОЛІЗМ

– див. Поєднання епілепсії з алкоголізмом.

ЕПІЛЕПТИФОРМНІ ПАРОКСИЗМИ У ХВОРИХ НА АЛКОГОЛІЗМ

(англ. alcohol-related convulsion) – схожі на епілептичні судорожні або безсудорожні припадки, які можуть виникати у хворих на алкоголізм (частіше у віці від 20 до 40 років) у період утримуваня від алкоголю, як правило не пізніше 2 тижнів після сп'яніння або під час білої гарячки. Деякі зарубіжні автори (Morris J.C., Jallon P., Zenut-Laud M. і ін.) називають їх «нападами відміни алкоголю», які зустрічаються, за їх даними, у 5-15 % хворих на алкоголізм. При всій схожості з епілептичними (включаючи можливі великі розгорнені припадки), припадки, що виникають при алкоголізмі, мають і відмінності від них. Клінічні прояви таких припадків більш різноманітні: немає такої закономірності зміни фаз, як за епілепсії, судоми іноді виражені незначно, у деяких випадках їх взагалі не буває. Розлади свідомості можуть бути короткочасними. Нерідко зберігається спогад про припадок, чого не буває за епілепсії. Важливою діагностичною ознакою епілептиформних пароксизмів алкогольного генезу, що відрізняє їх від епілепсії, є їхня редукція у період стриманості від алкоголю. Крім того, особливістю судорожного синдрому у цих хворих є відсутність на електроенцефалограмі характерної для епілепсії картини. На думку деяких клініцистів, такі пароксизми не потребують тривалої протисудомної терапії. Появу судорожних припадків та інших епілептиформних еквівалентів у клінічній картині алкоголізму пов'язують з тяжкістю перенесених хворим черепномозкових травм або з тяжкістю органічної поразки ЦНС іншого походження (склероз судин, нейроінфекція), з масивною алкоголізацією з молодого віку, з вживанням сурогатів алкогольних напоїв і психотропних засобів, а також з рядом інших обтяжуючих чинників. Схожість епілептиформних проявів при алкоголізмі із епілепсією дала підставу В. Ман’яну (1883) назвати подібні випадки алкогольною епілепсією (див.). Проте більшість сучасних авторів не бачать підстав для виділення цього ускладнення алкоголізму як самостійної нозологічної одиниці. Іншого роду клінічна ситуація має місце при поєднанні епілепсії і алкоголізму, коли алкоголізм розглядається як супутнє захворювання (див. Епілепсія і алкоголізм). Син.: АЛКОГОЛЬНА ЕПІЛЕПСІЯ; СУДОРОЖНІ ПРИПАДКИ ПРИ АЛКОГОЛІЗМІ.

ЕПСИЛОН-АЛКОГОЛІЗМ

(?-алкоголізм) – згідно класифікації Е.М. Джелінеку (1960) (див.), одна з 5 форм алкоголізму, для якої характерні запої, що циклічно повторюються. Відповідає поняттю дипсоманії (див.). При цій формі зловживання алкоголем носить періодичний, але надзвичайно інтенсивний характер. Проміжки між алкогольними ексцесами можуть складати декілька місяців і навіть років. У проміжках потяг до алкоголю відсутній, він спонтанно виникає перед запоєм.

ЕРИТРОЦИТІВ ОБ'ЄМ

– у середньому збільшений у багатьох хворих на алкоголізм. Це явище використовується іноді як біологічний тест на хронічну інтоксикацію алкоголем при масовому скринінгу населення. Кількісним показником служить «середній корпускулярний об'єм еритроцитів» (СКОЕ) (англ. «mean corpuscular volume» – MCV). Чутливість цього тесту не дуже висока (виявляє від 20 до 60 % наявних п'яниць; у 20-30 % випадків висновок може виявитися помилково-позитивним).

ЕСПЕРАЛЬ

(фр. esperal) – препарат (тетураму) антабусу (див.), призначений для внутрішньом'язової імплантації хворому на алкоголізм з метою забезпечення тривалої дії. Представляє собою спеціальним чином оброблені пігулки (для зниження реакції їхнього відторгнення організмом як чужорідного тіла), що містять тетурам. Тривалість дії препарату пов'язана з кількістю імплантованих пігулок. Вшивання еспералі хворому проводиться, як правило, на завершальних етапах лікування після зникнення абстинентного синдрому, купіювання патологічного потягу до алкоголю, досягнення емоційної стабілізації, проведення лікувальних заходів по поліпшенню роботи внутрішніх органів і вироблення твердої тверезницької установки. Після імплантації бажане підтримуюче лікування, що стабілізує психічний і фізичний стан хворого, зокрема – вітамінотерапія. Є ряд протипоказань для лікування імплантованим тетурамом: судинні захворювання головного мозку, виражена серцева патологія, бронхіальна астма, неврити слухового і очного нервів, глаукома, епілепсія, психози, ендартеріїт, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки у стадії загострення, важкі хвороби печінки і нирок та ін. «Еспераль» – торгова марка фірми «Sanofi-Synthelabo». Аналог – радотер.

ЕСЕНЦІАЛЬНЫЙ АЛКОГОЛІК

(англ. essential alcoholic) – згідно класифікації психоаналітика Найту (Knight K. P., 1937), це людина, чий алкоголізм обумовлений «превалюючою оральною фіксацією», а також виникаючою у результаті сумішшю «жіночої пасивності» і «чоловічої амбіції», яка веде до досягнення крайнього ступеня задоволення від алкогольного сп'яніння. Пасивні жіночі бажання вступають у конфлікт з чоловічими прагненнми, а вирішення конфлікту шукається у контакті з алкоголем вже у підлітковому періоді у вигляді надмірного пияцтва; причому виявляється нездатність до будь-якого тривалого зусилля у школі або на роботі. Таких алкоголіків називають «психопатами», і деякі терапевти навіть ухиляються від їх лікування. Прогноз для них песимістичний, тому що терапевт зустрічається з великими труднощами, «пропонуючи їм реальність тверезості та успіхів замість безвідповідального залежного стану».

ЕТАНОЛ

(англ. ethanol) – етиловий спирт (див. Спирт етиловий), етиловий алкоголь, алкоголь. Хімічна формула С2Н5ОН.

ЕТНОНАРКОЛОГІЯ

- розділ етнопсихіатрії, що вивчає природу традиційних способів наркотизації і алкоголізації етнічних груп, этнонаркологічних феноменів як явищ стародавньої культури, релігії і народної медицини, медико-соціальні ускладнення і наслідки вживання психоактивних речовин відповідно до этногеографічних особливостей адаптації. Зона співпраці етнографії, фольклоризму, релігієзнавства, антропології, соціобіології і психології, з одного боку, і соціальної, клінічної і токсикологічної наркології, з іншого боку. Виділяють: - транскультуральну наркологію - вивчає форми і способи наркотизації і алкоголізації у зв'язку з соціальними і етнокультуральными формами; - кросскультуральну наркологію - вивчає порівняльні аспекти наркотизму і алкоголізму в різних культурах; - вивчення культурально обумовлених розладів, що мають місце в рамках певної етнічної групи; - «народну психіатрію» і народні методи лікування наркотичними і алкогольміськими засобами психічних і нервових захворювань; - соціально-наркологічні аспекти культури (роль окремих форм психопатології і наркотизму в традиційній культурі, релігійних обрядах, окультизмі, взаємозв'язок медико-біологічних і етносоціальних аспектів в духовній культурі народів, сфері психології творчості і т. п.).

ЕФЕКТИ АЛКОГОЛЮ АТРАКТИВНІ

(англ. attractive – привабливий) – різноманітні прояви дії алкоголю на організм, що сприймаються людиною як приємні і благотворні. Але саме ці особливості створюють ризик переходу до систематичного вживання алкоголя із виникненням негативних наслідків для здоров'я і особи, а також до захворювання на алкоголізм Перш за все це ейфорійний ефект – тобто здатність покращувати настрій, створювати емоційно благодушний фон (див. Ейфорія алкогольна). Отримання задоволення від випивки, від сп'яніння (зокрема від стану ейфорії) може слугувати і самоціллю. Багато цілком психічно здорових людей вживають іноді спиртне саме для того, щоб перейти на якийсь час у стан безпечності та емоційного підйому. У малих дозах алкоголь має седативну дію. У людей з високим психічним навантаженням алкоголь може служити засобом релаксації, зняття психічної напруги, можливості відволіктися і переключитися. Алкоголь може також полегшити засипання, замінюючи снодійне. Алкоголь знижує відчуття страху, тривоги. Ця якість може використовуватися людиною перед якою-небудь важливою подією, що вимагає рішучості і безстрашності. Деякі люди, які бояться перельотів, випивають перед вильотом або беруть спиртне з собою у літак. Відомо, що у другій світовій війні у багатьох арміях солдатам перед атакою давали спиртне, і багатьох це позбавляло від відчуття страху (див. «Наркомівська доза»). Однією з важливих властивостей алкоголю є полегшення спілкування між людьми. Він здатний згладжувати такі особливості характеру, як боязкість, нерішучість, соромливість. Створюючи позитивний емоційний фон, покращуючи настрій, він сприяє подоланню психологічних бар'єрів у спілкуванні різних за своїм душевним складом людей, робить замкнутих людей балакучими. Ділові люди вживають алкоголь для розширення своїх зв'язків у неофіційній обстановці, встановлення дружніх відносин з потрібними людьми. Малі дози спиртного підвищують апетит, покращують травлення. У старі часи лікарі рекомендували ослабленим, хворобливим дітям і жінкам пити перед їжею трохи вина (типу кагору). Див. також Дієтичні вина. Алкоголь володіє анальгізуючою дією. У минулому військово-польові хірурги проводили операції, використовуючи для анестезії спиртне. У наш час деякі особи приймають спиртне при головному або зубному болі, зниженому тиску, простуді, болях у серці.

Лікування алкоголізму, тютюнопаління, залежності від азартних ігор, ожиріння
Клінічна діагностика основних показників організму
Товариство "Відродження"
© 1988 - 2011
филателистическая литератураФирма Паритет Херсон Светильники, лампы, кабель, провод, электроустановочные работыМир Авто - Поставка и реализация автомобилей.свадебное фотобронхиальная астмаСаркоидоз для пациентовБахилы одноразовые.Бахилы оптом.Автоматы по выдаче бахил - компания Вендорсnikava