головна       залежності       лікування       бібліотека       наркологічна енциклопедія       контакти    
[русская версия сайта]
Центр лікування алкоголізму "Відродження"     
А Б В Г Д Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Е Ю Я

ХАРАКТЕРОПАТІІ

– психопатоподібні стани, що є результатом органічного ураження головного мозку і характеризуються дисгармонією особистості із загостренням деяких її властивостей. У літературі виділяють наступні основні варіанти характеропатій: алкогольна, посттравматична, епілептична.

ХІМІЯ ВИНА (ЕНОХІМІЯ)

– прикладна наука, що вивчає хімічний склад винограду і вина, хімічні процеси, що протікають на різних стадіях утворення вина, та допомагає удосконалювати його технологію і контролювати його якість. Вона широко використовує методи і досягнення загальнотеоретичної хімії і суміжних хімічних наук – органічної, аналітичної і фізичної хімії, біохімії та ін. У винограді і винах ідентифіковані сотні компонентів, для значної частини яких встановлена їх роль у формуванні смакових характеристик вина і його значущості як харчового продукту. Дані лабораторного аналізу, що відображають склад вина, є обов'язковими для його об'єктивної оцінки, хоча дегустація вина як і раніше лежить в основі остаточної думки про якість виноробницької продукції. Основна частина хімічних компонентів вина потрапляє в нього з винограду, частина речовин утворюється в процесі бродіння, обробки і витримки вина. Окрім води (75-85 %) і спирту (9-20 % об.) до складу вина входить безліч інших біологічно значущих мінеральних і органічних речовин. Серед них можуть бути виділені наступні найбільш важливі групи: спирти; альдегіди і кетони; органічні кислоти; складні ефіри, ацеталі, віск і масла; вуглеводи; азотомісткі речовини; мінеральні з'єднання. Спирти, крім етилового, представлені метанолом (від 20 до 350 мг/л), аліфатичними насиченими одноатомними (150-600 мг/л), двох- та трьохатомними спиртами (1,6-1,8 г/л), аліфатичними ненасиченими (0,5-0,8 мг/л) і ароматичними спиртами (близько 1 мг/л). Усі спирти, крім етилового, в кількостях, що знаходяться у вині, безпечні у токсикологічному відношенні і, за винятком гліцерину, не мають харчової цінності. Альдегіди жирного ряду у винах на 90 % представлені оцтовим і на 10 % - пропіоновим альдегідами. Вина, що не піддавалися обробці двоокисом сірки, містять від 30 до 50 мг/л ацетальдегіду, а оброблені – до 200 мг/л. Зміст ацетальдегіду зростає при хересуваннії (до 600 мг/л), старінні, аерації вин і дії сторонньої мікрофлори. У великих кількостях він додає відтінок старого, рівного вина і належить до основних чинників, що визначають смак вина типу марсали. Вміст альдегідів фуранового ряду (фурфурол, оксиметілфурфурол та метілфурфурол) у винах не перевищує 30 мг/л. Кетон (ацетон, діацетіл, 2-бутанон, 2-пентанон і бутиролактон) міститься у вині у слідових кількостях. Лише ацетон відмічається у концентраціях 3-30 мг/л. Альдегіди і кетони на токсичні і харчові властивості вина не впливють. Органічні кислоти вин частково поступають в них з винограду і частково утворюються у процесі ферментації як продукти метаболізму дріжджів. З монокарбонових кислот у найбільших кількостях представлені оцтова (400-1500 мг/л), мурашина (20-100 мг/ л), пропіонова (10-150 мг/л), ізомасляна (30-100 мг/л), ізовалеріянова (30-100 мг/л), капронова (10-150 мг/л), капрілова (10-150 мг/л) і капрінова (10-150 мг/л) кислоти. З полікарбонових кислот присутні щавлева (до 150 мг/л) та янтарна (250-1500 мг/л). Монокарбонові оксикислоти представлені в основному молочною (500-5000 мг/л) і глюконовою (до 120 мг/л) кислотами. Серед полікарбонових оксикислот центральне місце належить винній (1500-5000 мг/л) і яблучній (10-5000 мг/л). Інші (метіл-яблучна, слизова, цукрова і лимонна) містяться в незначних або слідових кількостях. Альдегидо- і кетокислоти (гліоксальова, глюкуронова, галактуронова, піровиноградна і альфа-кетоглутарова) присутні у вині у кількості до 1000 мг/л. Ароматичні кислоти бензойного і коричного ряду (п-оксібензойна, протокатехинова, ванілінова, галова, бузкова, саліцилова і ін.) типові перш за все для червоних вин (50-100 мг/л). У білих винах їх істотно менше (1-5 мг/л). Органічні кислоти знаходяться, в основному, у зв'язаному або напівзв'язаному стані. Вони визначають бактерицидні, смакові і ароматичні властивості вина. Конкретні дані про харчову цінність кислот у вині відсутні. Проте, враховуючи високу біологічну активність деяких з них, можна припустити, що органічні кислоти здатні вносити помітний внесок у харчові властивості вин. Вміст етилових ефірів жирних кислот у вині складає звичайно 50-200 мг/л, етилових ефірів оксикислот – 100-500 мг/л. При тривалій витримці у винах накопичуються в основному кислі ефіри винної, яблучної та янтарної кислот. Переважає етилацетат (20-200 мг/л). Максимальна кількість складних ефірів відмічається у хересі (до 1000 мг/л). Більшість ефірів мають приємний фруктовий запах. Встановлено, що енантний ефір значно покращує, а ефіри оцтової, масляної і валеріанової кислот – погіршують органолептичні властивості вина. Ацеталі – продукти взаємодії альдегідів із спиртами – містяться у винах у кількості 1-20 мг/л. Основний представник - діетилацеталь - має приємний фруктовий запах. Віск і масла присутні у вині в дуже малих кількостях. Всі ці з'єднання малотоксични і не впливають на харчову цінність вина. Вміст вуглеводів у винах різко розрізняється залежно від їх типа. В процесі бродіння при виготовленні сухих вин вони майже повністю утилізуються дріжджовими клітинами з перетворенням в алкоголь (залишається не більше 0,5 %). При виготовленні кріплених вин бродіння обривається шляхом додавання спирту, і концентрація цукру може досягати 20 % (у таких винах, як кагор, мускат, токай). Окрім гексоз, у винах виявляють L-арабінозу (500-1260 мг/л), сліди інших пентоз і полісахариди. До останніх відносяться пектинові речовини, зміст яких досягає 800 мг/л. Азотистих з'єднань у винах незначна кількість – від 70 до 780 мг/л. Зі всього азоту 55 % доводиться на поліпептиди, від 25 до 40 % - на вільні амінокислоти і лише 3 % - на білки, що поступають з виноградної шкірки. Азотомістки речовини впливають на колір, аромат, смак і стабільність вина. Склад і зміст мінеральних речовин у винах сильно варіюється залежно від сорту винограду, складу грунту, на якому він ріс, кліматичних умов та ін. Мінеральні речовини присутні у вині в органічній і неорганічній формі. Їх загальний зміст коливається у межах 1,5-3 г/л. Це приблизно на 50 % менше, ніж в самому винограді, оскільки калій, натрій, кальцій і залізо частково утилізувалися дріжджовими клітинами. Алюміній, мідь, свинець і олово на 80-90 % взаємодіють з сульфатами і випадають в осад. Цинк, марганець, свинець, мідь і кобальт включаються у ферментні комплекси дріжджів та, по мірі їх відмирання, також випадають в осад. Калій випадає в осад у вигляді винного каменю. Зниження кількості мінеральних речовин продовжується при обробці віноматеріалов і витримці вина. Розрахунки показують, що систематичне споживання 0,5л вина на день дозволяє забезпечити добову потребу у різних мінеральних речовинах на 5-20 %. Виключення складають йод і фтор, надходження яких з вином може повністю задовольнити потреби людини в цих мікроелементах. Ймовірно, що у виноробницьких районах з низьким вмістом йоду у навколишньому середовищі (Кавказ, Карпати) традиційне споживання вина заповнює дефіцит йоду і перешкоджає розвитку ендемічного зобу. Усі вітаміни, присутні у вині, поступають в нього з винограду. В процесі ферментації значна їх частина використовується дріжджами. Тому вино істотно збіднене на вітаміни. По мірі витримки вина і аутолізу дріжджових клітин вітаміни поступово звільняються і знову поступають у вино. У процесі ферментації майже повністю зникають аскорбінова кислота та тіамін. Частина вітамінів втрачається при обробці і зберіганні вина. Вітаміни, що містяться в ньому, можуть забезпечити близько 10 % добової потреби людини). Лише потреба організму в мезоінозіті і вітаміні Р забезпечується при споживанні 0,5 л вина на день повністю. Фенольні з'єднання у винах представлені в основному флавоноїдами, до складу яких входять фенолокислоти, флавоноли, катехини, лейкоанто-ціанідіни і антоцианідіни. Продукти полімеризації катехинов і лейкоанто-ціанідінів прийнято називати танінами, які входять у ширше поняття дубильні речовини. Особливо багато фенольних з'єднань переходить з винограду у вино, приготоване у кахетинський спосіб; загальний їх вміст у ньому досягає 6 г/л. Фенольні з'єднання вин мають дуже низьку токсичність і, згідно сучасним уявленням, є виключно важливими біологічно активними речовинами. Ряд фенольних з'єднань, що входять до складу вин, має анти-гілексичну, антигіпертензивну, протизапальну, антиалергічну, кардіо- і гепатопротектівну, гиполіпідемічну, протипухлинну і радіопротекторну дію. Флавоноїди розглядаються як найбільш перспективні з'єднання для створення високоефективних поліфункціональних лікарських препаратів. Широкий спектр їх біологічної активності обумовлений регулюючим впливом на діяльність ряду ферментних комплексів, а також здатністю спричиняти антіоксидантну і мембраностабілізуючу дію. Показано, що вміст флавоноїдів в червоному вині у 20 разів перевищує їх вміст у білому. Не дивлячись на широке розповсюдження фенольних з'єднань у рослинному світі, вино може виступати як їх основне джерело для людини. Не так давно встановлено, що біодоступність фенольних з'єднань вина значно перевершує їх біодоступність у фруктах та овочах. У рослинах вони знаходяться у вигляді полімерів і глікозидів, які стійкі до дії травних соків, мало розчинні у водному середовищі і тому не абсорбуються у кишечнику. В процесі ферментації вина такі агрегати розпадаються на мономірні форм, завдяки присутності етанолу знаходяться у розчинній формі, довго зберігаються у вині і добре абсорбуються у кишечнику. Нарешті, у вині присутні такі з'єднання фенольної природи, які практично відсутні у рослинному світі. У їх число входить ресвератрол (тріоксістільбен). Він синтезується у процесі ферментації червоного вина. У біологічно значимих кількостях, крім вина, він виявлений тільки у земляному горісі. Згідно результатів недавніх експериментальних досліджень, ресвератролу відводиться центральне місце у реалізації позитивного впливу вина на здоров'я людини.

ХІРОМАНТІЯ

– стверджує, що по руці можна визначити схильність людини до алкоголізму. По-перше, ознакою схильності до алкоголізму вважається дуже м'яка, в'яла рука, що одночасно є показником слабкої волі, лінощів. Іншою істотною ознакою алкоголіка хіроманти вважають спрямованість «лінії розуму» на «пагорб Місяця». Ситуація з прогнозом посилюється, якщо при цьому «лінія розуму» закінчується «зіркою» (перетином трьох коротеньких рисок). Вказівками на схильність до алкоголізму, на думку хіромантів, можна також вважати малі розміри великого пальця і наявність «лінії Плутона», що з’єднує «пагорб Місяцю» і «пагорб Венери».

ХЛОРАЛГІДРАТ ТА АЛКОГОЛЬ

– несумісні, тому що у метаболізмі хлоралгідрату бере участь алкогольдегідрогеназа (див.). Крім того, при прийомі хлоралгідрату на фоні алкоголю інгібується активність альдегіддегідрогенази (див.), що може приводити до виражених токсичних ускладнень, зокрема до порушень слуху.

ХРИСТИЯНСТВО І АЛКОГОЛЬ

– не знаходяться в непримиренному антагонізмі. Першим дивом, яке зробив Ісус Христос на радість присутніх, було перетворення води у вино на весіллі у Кані Галілейській. Ісус Христос у своїх притчах неодноразово згадує виноградну лозу, виноград і вино та називає самого себе алегорично: «Я є справжня виноградна лоза, а Батько Мій виноградар» (Іоан. XV, 1). У кінці Таємної вечері, на якій він прощався з своїми учнями, Христос бере чашу з вином і заповідає їм: «Пийте з неї все. Бо це є Кров Моя нового заповіту, за багатьох виливана в залишення гріхів» (Матф. XXVI, 27-28). Ця заповідь Ісуса втілилася у християн (як у католиків, так і у православних) в найважливіший ритуал причащання, під час якого священнослужитель дає прихожанину скуштувати трохи вина і хліби, що символізують кров і тіло Христове. Християнська церква, молючись «про достаток плодів земних», освячує весь процес від насадження виноградної лози до отримання і вживання вина. Існує спеціальна молитва на насадження винограду, яка свідчить, що вже спочатку малося на увазі його призначення для виробництва вина, на що указують слова: «во еже претворитися в кровь». Християнська церква називає вино, як і інші «плоди земні», «даром Божим», і закликає вживати його «з молитвою і дякою». Проте і відносно вина дійсний християнин, як і багато у чому іншому, повинен дотримувати строгу помірність. А якщо помірність не дається, то залишається тільки беззастережне тверезництво, тобто повне утримування від цього чреватого злом напою. На цій основі будувалися всі тверезницкі рухи, що виникали із благословення християнської церкви. У XVIII столітті було популярне таке церковне повчання: «Вино, що у міру вживається, розум загострю, а якщо без міри п’ється, розум і здоров'я псує». У наші дні у Православній церкві є статут відноситися до вина свято: не можна його лаяти, ображати і заперечувати його благодатність. У монастирях вживають вино офіційно, але на кожне свято є своя норма. Існує заповідь: «Не упивайтеся вином, бо в ньому є розпуста. Якщо людина нап'ється, то в голові виникають усякі блудні думки. У сп'янілому стані можна скоїти будь-який злочин. Треба випивати так, щоб одержувати від цього радість».

Лікування алкоголізму, тютюнопаління, залежності від азартних ігор, ожиріння
Клінічна діагностика основних показників організму
Товариство "Відродження"
© 1988 - 2011
филателистическая литератураФирма Паритет Херсон Светильники, лампы, кабель, провод, электроустановочные работыМир Авто - Поставка и реализация автомобилей.свадебное фотобронхиальная астмаСаркоидоз для пациентовБахилы одноразовые.Бахилы оптом.Автоматы по выдаче бахил - компания Вендорсnikava