головна       залежності       лікування       бібліотека       наркологічна енциклопедія       контакти    
[русская версия сайта]
Центр лікування алкоголізму "Відродження"     
А Б В Г Д Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Е Ю Я

МАККАРТІ ЗІБРАННЯ

(англ. McCarthy Collection) – зібрання наукової літератури з проблеми алкоголю у вигляді книг, журналів, мікрофільмів та іншого роду матеріалів, що представляють значну частину всієї світової наукової літератури на цю тему. Знаходиться у бібліотеці Центру алкогольних досліджень (Center of Alcohol Studies) при Рутджерському університеті (Rutgers University) у м. Піскатавей (Piscataway), штат Нью-Джерсі (США). Названо на честь Р. С. McCarthy, який був співробітником цього Центру та зробив вагомий внесок в організацію зібрання, яке понині продовжує поповнюватися. Бібліотеки будь-яких країн, що мають контакт з Центром, можуть замовляти та одержувати копії матеріалів зборів згідно зібрання.

МАН’ЯН ВАЛАНТЕН

(Magnan Vallanten, 1835-1916) – французький психіатр. Вніс значний внесок у розуміння природи алкоголізму та його псіхотичних ускладнень. Зокрема, він описав смертельну фебрільну форму алкогольного делірію та запропонував експериментальну модель делірію на собаках. На підставі виявленої схожості проявів делірію у тварини та людини Ман’яном було зроблене припущення, що в основі лежать токсичні поразки архаїчних структур головного мозку, спільних для людини і тварини. У 1874 р. В. Маньян опублікував монографію «Алкоголізм» (L’Alcoolism. Paris, 1874), де виклав своє бачення проблеми лікування хворих. Деякі його міркування представляють інтерес і сьогодні.

МАН’ЯНА ГАРЯЧКОВА (ФЕБРІЛЬНА) ФОРМА БІЛОЇ ГАРЯЧКИ

– атипова, форма алкогольного делірію, ЯКИЙ протікає злоякісно. Характерні висока температура, глибокий розлад свідомості, повна дезорієнтація, епілептиформні прояви. У деяких хворих спостерігається ригідність м'язів потилиці, парези очних м'язів, судорожне сіпання м'язів обличчя. Летальність, як правило, висока. Іноді – затяжна течія з неповним одужанням (перехід в алкогольну енцефалопатію).

МАН’ЯНА ОПИС АЛКОГОЛЬНОГО СП'ЯНІННЯ

– цілком відповідає представленням сучасної клінічної наркології, до того ж відрізняється жвавістю і виразністю стилю. В. Ман’ян у своїй книзі «Алкоголізм» дає наступний опис сильного сп'яніння. – «Перші прояви сп'яніння – легка схвильованість, разгальмованість, відчуття повноти життя і благополуччя: всі турботи відходять на другий план, мова і жестикуляція пожвавлюються, думки течуть швидше ніж звичайно, відчуття випліскуються назовні з особливою легкістю. Збудження поступово зростає, думки втрачають ясність, гірше формулюються, ум перестає підкорятися законам розуму. П'яна людина в цю хвилину може мати найрізноманітніший вигляд: веселий, сумний і ніжний; дотепер не ясно, чим це обумовлюється – чи то характером, його спадковими завдатками, фізіологічними обставинами, у яких застає його сп'яніння, чи то (у додаток до всього іншого) властивостями того або іншого міцного напою та кількістю і способом його вживання. Як би там не було, далі на зміну розумової екзальтації йде затьмарення розуму: думки стають зовсім не послідовними і не узгодженими з дійсністю; слух і зір притупляються і одночасно стають схильними до ілюзій; нюх і смакові відчуття викривляються; загальна чутливість спочатку слабшає, потім знижується до ступеня глибокої анестезії, тому найважчі травми, які калічать людину, спочатку нею не відчуваються. Додамо, що до цього часу мова її стала абсолютно нерозбірливою, погляд – позбавленим усякої виразності, вона не стоїть на ногах; потім розслабляються сфінктери і пригноблюються фізіологічні функції: температура тіла падає, розвивається стан коматозного сну із втратою всіх видів чутливості – життя людини в якомусь сенсі наближається до суто рослинного існування».

МАРКІАФАВИ-БІН’ЯМІ ХВОРОБА

(Marchiafava Е.,1897; Bignami А., 1903) – рідкісний варіант хронічної алкогольної енцефалопатії. Розвивається поволі, протягом декількох років (від 2 до 6), спочатку нагадуючи за формою важку алкогольну деградацію. Надалі звичайно після маніфестних психічних розладів у вигляді делірію з'являються масивні неврологічні порушення: виражена дизартрія, дісоцийовані очні симптоми або тотальна офтальмоплегія, генералізована опозиційна гіпертонія, астазія-абазія, гіперрефлексія із спастичними паралічами кінцівок, епілептиформні припадки, нетримання сечі і калу. Психічні розлади представлені фіксаційною амнезією, конфабуляціями, слуховими і зоровими галюцинаціями, наростаючим недоумством. У кінцевій стадії – затьмарення свідомості, сплутана, маразм, коматозний стан. Всі описані у літературі випадки закінчилися летально протягом 2-3 місяців після появи маніфестних симптомів. Морфологічно: некрози у мозолястому тілі, порожнини у тканині мозку, внутрішня водянка. Вперше описана у італійських селян, тих, що довгі роки вживали у великій кількості деякі сорти червоного вина домашнього виготовлення. У середині XX в. описані аналогічні випадки і в інших виноробницьких країнах. Син.: ДЕГЕНЕРАЦІЯ МОЗОЛИСТОГО ТІЛА; ПРОГРЕСУЮЧА АЛКОГОЛЬНА ДЕМЕНЦІЯ.

МАРСА ЕЛІКСИР

– середньовічні ліки, розчин заліза у вині. Готувалося таким чином: 8 унцій (227 г) залізної іржі змішували з 4 пінтами (2,28 л) міцного червоного вина і кип'ятили у залізному тиглі аж поки від початкового об'єму не залишалася одна третина. Потім проціджували, охолоджували і застосовували при різних хворобах.

МАСОВА ЕМОЦІЙНО-ЕСТЕТИЧНА ПСИХОТЕРАПІЯ

(Грігорьев Р. І., 1993) – модифікація методики стресотерапії за А. Р. Довженко, спрямована на досягнення «храмового ефекту» за рахунок значного збільшення числа пацієнтів, що піддаються процедурі «кодування» (500-600 чоловік на одному сеансі), та участі у сеансі священнослужителів. Основні етапи загального сеансу: бесіда лікаря з аудиторією, виступ священика, антиалкогольна служба і спрощений варіант «кодування».

МЕДИЧНА ПРАКТИКА

- це діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту. ( Наказ Держкомпідприємництва та МОЗ України N 38/63 від 16.02.2001)

МЕДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ АЛКОГОЛІЗМУ

- самостійна область психологічних знанья, яка включає в себе вивчення психологічних передумов алкоголізму, ролі психологічних, у першу чергу мотиваційних, механізмів у формуванні і протіканні цього захворювання, загальних закономірностей і індивідуально-типових особливостей змін, що виникають у психічній діяльності на різних етапах хвороби, і розробку, на підставі цього шляхів і засобів психологічної корекції і компенсації хворих алкоголізмом.

МІЖНАРОДНИЙ КОНГРЕС З АЛКОГОЛЮ І АДДІКЦІІ

(англ. International Congress on Alcohol Addictions) – міжнародний конгрес фахівців, що збирається періодично (звичайно через 4 роки), з публікацією доповідей. Перші збори під назвою Міжнародний конгрес проти алкоголю відбулося у 1885 р. Після 2-й світової війни він носив якийсь час назву Міжнародний конгрес з алкоголю та алкоголізму.

МЕЛЛАНБІ ФЕНОМЕН

(англ. Mellanby phenomenon) – полягає у тому, що за певної концентрації алкоголю у крові може виявитися стан сп'яніння, якщо ця концентрація досягнута на її підйомі, проте за тієї ж концентрації ознаки сп'яніння можуть бути відсутні, якщо вона встановилася при зниженні від вищого рівня (на спаді). Описаний Е. Mellanby в 1919 р.

МІСЦЕВІ АНЕСТЕТІКІ ТА АЛКОГОЛЬ

– взаємодіють у напрямі зниження ефективності і тривалості місцевої анестезії. Це відмічається в стоматологічних клініках при застосуванні новокаїнової і трімекаїнової анестезія. Тримекаїн у поєднанні з алкоголем та тетурамом різко підсилює токсичний ефект тетураму, що пов'язане з ще більшим блокуванням окислення ацетальдегіду.

МЕТАБОЛІЗМ АЛКОГОЛЮ

– біохімічні процеси, що протікають в організмі, у результаті яких алкоголь кінцево перетворюється з виділенням тепла, у вуглекислоту і воду і виводиться з тіла. При пероральному введенні етиловий алкоголь потрапляє у кров'яне русло частково безпосередньо через стінки шлунку, але головним чином через оболонку тонкого кишечнику. Розбавлення його у роті і шлунку біологічними рідинами і раніше прийнятою їжею уповільнює процес його абсорбції. Циркулююча кров розносить алкоголь по всіх тканинах тіла. Порція алкоголю, що проходить через печінку, в основному саме тут піддається окисленню – спочатку до ацетальдегіду, а потім до ацетату (див. Окислення алкоголю). Частина ацетату, який є універсальним метаболітом в організмі може взяти участь у різних інших обмінних процесах, а частина його відразу окислюється до вуглекислоти. Від 10 до 20 % алкоголю віддаляються не окисленими, зокрема до 15 % - через нирки і близько 5 % - із повітрям, що видихається. Кількість алкоголю, що міститься у певний момент у різних тканинах, залежить від його загальної випитої кількості, швидкості абсорбції, кількості води у тканинах та швидкості метаболізму.

МЕТИЛОВИЙ СПИРТ

(англ. methyl alcohol) – безбарвна отруйна рідина із слабким запахом, який нагадує запах етилового спирту. Один із способів його отримання – суха перегонка дерева, звідки його друга назва - деревний спирт. При прийомі всередину викликає сп'яніння, проте вже у дозі 5-10 мл може викликати важке отруєння, а більше 30 мл – смерть (див. Отруєння метиловим спиртом). Широко застосовується в промисловості, зокрема як розчинник для приготування лаків, політур і т.д. Вживання цих рідин як заміна алкогольних напоїв буває причиною нещасних випадків. Разом з тим відмічені окремі випадки незвичайної толерантності до отруйливої дії метилового спирту, причому деякі люди навіть віддають перевагу метиловому спирту ніж етиловому. Син.: МЕТАНОЛ, ДЕРЕВНИЙ СПИРТ.

МЕТОДИКА АФЕКТНОЇ КОНТРАТРИБУЦІЇ (АКАТ)

(Гріненко А. Я., Крупицький Е. М., 1989) – варіант психоделічної терапії алкоголізму. За допомогою поєднання психотерапевтичного втручання із введенням кетаміну досягається індукція негативних трансперсональних переживань і катарсис. Методика включає три етапи: програмуючий, медикаментозний (введення етімізолу, бемегріду і кетамінмісткого анестетіку) та етап групової психотерапії.

МЕТОДИКА ВІША-ЛАРІОНОВА

(Віш І. М., Ларіонов В. П., 1957) – методика гіпноелектросну, запропонована для лікування алкоголізму. Гіпнотичне навіювання передує дії струмом, який включається у той момент, коли хворий під впливом навіювання починає засинати або вже спить. Зі включенням струму сон швидко досягає значної глибини і протікає спокійно до кінця сеансу.

МЕТОДИКА ДУБРОВСЬКОГО

(Дубровській До. М., 1966) – методика стресотерапії, запропонована для лікування хворих на алкоголізм. Включає прийоми терапевтичного «рикошету», імперативного навіювання наяву та у гіпнозі, а також використання стресу з прийомами опосередкування і потенціювання.

МЕТРОНІДАЗОЛ

(metronidazolum) – антимікробний препарат (вживаний для лікування урогенітального тріхомонозу), що має здатність сенсибілізувати організм до алкоголю. На несумісність метронідазолу з алкоголем вперше звернула увагу Taylor J.A.. (1964), яка відмітила, що у хворих, які лікувалися метронідазолом, виникає огида до алкоголю. Механізм його дії полягає в інгібуванні активності альдегіддегідрогенази (див.), подібно до тетураму (антабусу, див.). Метронідазол має і деякі переваги у порівнянні з тетурамом, зокрема він пригнічує хворобливий потяг до алкоголю, малотоксичний, швидко виводиться з організму, не має тенденції до кумуляції. Для сенсибілізації до алкоголю дози метронідазолу повинні бути у 3 рази вище, ніж при лікуванні тріхомонозу. Звичайно призначають дозу по 0,75 г 3 рази на день або по 1 г. 2 рази на день протягом 15-25 днів. На тлі прийому метронідазола доцільно проводити лікування хворих на алкоголізм умовно-рефлекторними і гіпносугестивними методами, оскільки при цьому швидше виробляється огида до спиртних напоїв. Через 10-12 днів після початку лікування метронідазолом проводять алкогольно-метронідазолові проби. При перших 3-4 пробах хворого протягом 30 сек. нюхає спиртний напій, потім прополіскує ним рот та глотку до виникнення нудоти і позивів на блювоту. При вираженій нудоті після 3-4 проб хворому пропонують випити 30-100 мл горілки або вина, що викликає сильну блювоту. Якщо блювота не наступила, то необхідно ввести 0,3-0,5 мл 1 % розчину апоморфіну (під виглядом серцевих засобів) та 1-2 мл кордіаміну, з тим, щоб виникла блювота. Всього проводиться 4-6 алкогольно-метронідазолових проб до закріплення аверсивної реакції на алкоголь. Оскільки алкогольно-метронідазолові проби не викликають розладів діяльності серцево-судинної системи і дихання та не потребують якої-небудь спеціальної медичної допомоги, їх можна проводити не тільки у медичній установі, але також і в домашніх умовах під контролем родичів. Хворий, що одержував метронідазол, може, починаючи з 10-12-го дня лікування, самостійно проводити алкогольні проби: щодня він повинен над раковиною протягом 30 сек. нюхати спиртний напій, потім 30 сек. споліскувати ним рот і ще 30 сек. - глотку, після чого випльовувати. Спроби вживання спиртних напоїв після лікування метронідазолом викликають нудоту, блювоту, які не пригнічуються і при повторних прийомах алкоголю. Таких серйозних розладів здоров'я, як після лікування тетурамом, при цьому не виникає. З цієї точки зору метронідазол, як правило, безпечніший. Є свідчення про те, що при тривалому лікуванні метронідазолом може виникнути лейкопенія, тому необхідний контроль за станом крові. Не рекомендується одночасно застосовувати метронідазол і тетурам, при такому поєднанні можуть виникати психотічні розлади, близькі до тетурамових (антабусним, див.) психозів. За деякими даними (Энтін Р. М., 1972), виражену огиду до спиртних напоїв при лікуванні метронідазолом вдається виробити у 72 % хворих, незначну огиду – у 17 %; 11 % хворих виявляють резистентність до лікування препаратом. При алкогольному сп'янінні метронідазол може застосовуватися як витверезний засіб. З цією метою препарат дають 2-3 рази по 1-1,5 г з інтервалом у 1 годину. Протвережування супроводжується блювотою. Син.: ТРІХОПОЛ (TRICHOPOL), ФЛАГІЛ (FLAGYL), КЛІОН (KLION).

МІЕЛІНОЛІЗ МОСТУ ЦЕНТРАЛЬНИЙ, АЛКОГОЛЬНИЙ

(лат. myelinolysis, cantralis pontis, alcoholica) – демієлінізація центральних відділів мосту головного мозку, що характеризується поступовим розвитком паралічу рук і ніг (тетраплегії) та псевдобульбарного паралічу, іноді судомами. Спостерігається при багаторічній хронічній алкогольній інтоксикації у поєднанні з недостатністю харчування. Описаний вперше Р. Адамсом (R. Adams) в 1959 р. Син.: ЦЕНТРАЛЬНИЙ НЕКРОЗ МОСТА АЛКОГОЛЬНИЙ.

МІЄЛОПАТІЯ АЛКОГОЛЬНА

(англ. alcoholic myelopathy) – ураження кісткового або спинного мозку, а також міелінової оболонки нервових волокон унаслідок хронічної алкогольної інтоксикації у поєднанні із недостатністю харчування.

«МІККИ-ФІНН» (Mickey Finn)

– в американців жаргонна назва спиртного напою, який збиває з ніг. Походить від імені власника салуна у Чикаго у 1896-1906 рр., який додавав до спиртного хлоралгідрат, через що його клієнти швидко непритомніли.

МІОКАРДИТ АЛКОГОЛЬНИЙ

(лат. myocarditis alcoholicum) – запалення міокарду, що зустрічається у хворих на алкоголізм, швидше за все у зв'язку із недостатністю вітаміну В (хворобою бері-бері, див.).

МІОПАТІЯ АЛКОГОЛЬНА

(англ. alcoholic myopathy) – патологія скелетних м'язів, пов'язана із вживанням алкоголю. Розрізняють гостру міопатію і хронічну. Гостра (має назву гострий рабдоміоліз) проявляється у вигляді обширних некрозів м'язів, що стають м'якими і набряклими; може бути ускладнена міоглобінурією та нирковою недостатністю. Хронічна форма алкогольної міопатії проявляється у вигляді прихованої слабкості і дряхлості проксимальних ділянок м'язів.

MMPI-ШКАЛА АЛКОГОЛІЗМУ

(MMPI alcoholism scale) – скорочений варіант відомого психіатричного опитувальника «MMPI» (Minnesota Multiphasic Personality Inventory), пристосований для виявлення осіб, хворих на алкоголізм. Існують 4 різновиди такої шкали, запропоновані Hampton (1951), Holmes (1953), Hoyt-Sedlacek (1958) і MacAndrew (1967).

АТРОФІЯ МОЗОЧКУ АЛКОГОЛЬНА

– форма хронічної алкогольної енцефалопатії (див.). Характеризується порушенням рівноваги при ходьбі, нестійкістю у позі Ромбергу (див.), інтенціонним тремтінням, м'язовою гіпотонією, іноді вестибулярними розладами. Можуть спостерігатися епілептиформні припадки, поліневропатія (див.), пірамідна недостатність. Характерні астенія і псіхоорганічний синдром різного ступеня вираженості. При пневмоенцефалографії виявляються збільшена cisterna magna, розширення IV шлуночку, поглиблення борозен і щілин мозочку. При патологоанатомічному дослідженні відмічається дегенерація кори мозочку. Характерний повільний розвиток захворювання. Захворюють переважно чоловіки у віці від 35 до 65 років. СІН.: ОБМЕЖЕНА АЛКОГОЛЬНА ДЕГЕНЕРАЦІЯ КОРИ МОЗОЧКА.

МОНОПОЛІЯ ДЕРЖАВНА НА АЛКОГОЛЬ

(АЛКОГОЛЬНА МОНОПОЛІЯ) – монопольне право держави на здійснення або усього алкогольного обороту у країні (від виробництва етилового спирту і алкогольних напоїв до їх роздрібного продажу населенню), або яких-небудь елементів цього обороту. Ключовою ланкою є продаж алкоголю населенню, і у ряді випадків монополія відноситься тільки до продажу. Перша алкогольна монополія була заснована в Російській імперії у 1474 році Іваном ІІІ і діяла до 1533 року. У 1652 році була введена друга за рахунком державна монополія. Вона проіснувала 29 років. У 1696 році Петро I заснував третю державну монополію. Через 20 років, у 1716 році, цар ввів свободу винокуріння в Росії, обклавши виробників «винокурним митом». Четверта монополія була введена (за ініціативою міністра фінансів Сергія Вітте) в 1895 році, але повною мірою діяла з 1906 по 1913 рік. Винна монополія поширювалася на очищення спирту і торгівлю міцними спиртними напоями. Ґуральні могли належати приватним підприємцям, однак вироблений ними спирт купувався скарбницею, проходив очистку на державних складах і продавався в державних винних крамницях. У 1913 році загальна виручка від винної монополії склала 26 відсотків доходів бюджету Росії. З початком Першої світової війни торгівля спиртними напоями була заборонена. П'ята повна монополія на всі ланки обороту і на всі види алкогольних напоїв (на алкоголь) була введена в СРСР в січні 1924 року. У 1985 році, продаж горілки давав третину доходів від торгівлі продовольством або одну шосту частину всього товарообігу радянської торгівлі. У Західній Європі державна алкогольна монополія на даний час є тільки у Норвегії, Швеції і Фінляндії. У Фінляндії виробництво і продаж міцних напоїв знаходиться у руках державної компанії «Алко», у Швеції ця діяльність може здійснюватися приватними підприємствами, але тільки з дозволу і під повним контролем державної Алкогольної інспекції. Разом з тим у скандинавських країнах не заборонено домашнє виробництво вина і пива для особистого споживання. У Фінляндії у кінці 70-х рр. була скасована державна монополія на комерційне виробництво і продаж пива. Метою державної монополії на алкоголь звичайно проголошується попередження надмірного споживання алкоголю населенням і його негативних наслідків за допомогою наявних у руках виконавчої влади інструментів для його прямого регулювання (за допомогою цін, встановлення об'ємів продажу, кількості і розподілу торгових точок, часу їх роботи і т. д.). Проте на цьому шляху можливий конфлікт між наміром властей обмежити доступність алкоголю і реальним рівнем потреби населення у ньому. Можливості монопольної системи впливати на споживання алкоголю населенням достатньо обмежені, особливо у тих країнах, де державна монополія на алкогольні напої вводиться головним чином з метою отримання максимального прибутку для бюджету від їх комерційного обороту, що нерідко прикривається турботою про здоров'я населення. Недавнє дослідження, у якому порівнювалося споживання алкоголю у різних штатах США, не знайшло істотної різниці між штатами із державною алкогольною монополією та без неї.

МОРЕЛЯ ХВОРОБА

(Morel F., 1888-1957, швейц. психіатр, опубл. у 1939) – форма хронічної алкогольної енцефалопатії (див.). Виникає у хворих, страждаючих на тривалий винний алкоголізм, після важкого делірію, який нагадує гостру алкогольну енцефалопатію Гайе-Вернике (див.). Психічні порушення характеризуються симптомами, характерними для алкогольного псевдопаралічу (див.). Неврологічна симптоматика: птоз (опущення повіка), стробізм (косоокість), в’яла реакція зіниць на світло, ністагм, іноді тотальна офтальмоплегія (параліч м'язів ока), парези і паралічі кінцівок, сухожильна гіперрефлексія, астазія-абазія (див.), розлад функцій тазових органів. Поступово розвивається недоумство. Стан може уриватися деліріозною симптоматикою. Прогноз несприятливий. Усі описані у літературі випадки закінчилися летально. Смерть наступає у стані маразму. Син.: АЛКОГОЛЬНИЙ ЛАМІНАРНИЙ СКЛЕРОЗ ГОЛОВНОГО МОЗКУ, СИНДРОМ МОРЕЛЯ, ЛАМІНАРНИЙ КІРКОВИЙ СКЛЕРОЗ.

МОТИВИ АЛКОГОЛІЗАЦІЇ

– приводи, спонукальні причини для споживання алкогольних напоїв. Виділяються 3 основних виду мотивів алкоголізації: 1) соціально обумовлені, коли вживання алкоголю пов'язане із задоволенням потреби у спілкуванні, самоствердженні, соціальній оцінці (як провідні мотиви характерні для молоді і осіб, що випадково вживають алкогольні напої); 2) психологічно обумовлені, коли алкоголь уживається для отримання ейфорії, досягнення психічного комфорту, зняття емоційної напруги і вирішення конфліктів (властиві особам більш старшого віку і людям, що помірно і систематично вживають спиртні напої); 3) біологічно обумовлені, коли алкоголь уживається не тільки для психологічної, але й для соматичної корекції, зняття дискомфортних соматичних станів (характерні для осіб старшого віку, що звично п'ють і хворих на алкоголізм).

Лікування алкоголізму, тютюнопаління, залежності від азартних ігор, ожиріння
Клінічна діагностика основних показників організму
Товариство "Відродження"
© 1988 - 2011
филателистическая литератураФирма Паритет Херсон Светильники, лампы, кабель, провод, электроустановочные работыМир Авто - Поставка и реализация автомобилей.свадебное фотобронхиальная астмаСаркоидоз для пациентовБахилы одноразовые.Бахилы оптом.Автоматы по выдаче бахил - компания Вендорсnikava