головна       залежності       лікування       бібліотека       наркологічна енциклопедія       контакти    
[русская версия сайта]
Центр лікування алкоголізму "Відродження"     
А Б В Г Д Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Е Ю Я

САМОГОН

– міцний спиртний напій, виготовлений шляхом перегонки на кустарному устаткуванні (звичайно в домашніх умовах) спіртомісткої маси, яка виходить у результаті бродіння доступних у домашньому господарстві продуктів, що містять у собі крохмалисті або цукристі речовини (зерно, картопля, цукор, цукровий буряк, фрукти, ягоди і т. д.). До самогону у юридичному сенсі відносять і традиційні для різних народностей міцні спиртні напої: чачу, араку, тутову горілку, кумишку та ін. Через примітивність устаткування і технології виходить напій звичайно низької якості як на смак, так і по підвищеному вмісту неприємних або шкідливих домішок, перш за все сивушних масел (див.). Міцність самогону достатньо висока – 30-40 % і вище. Існує помилкова думка про те, що населення удається до виготовлення самогону в умовах, коли комерційні алкогольні напої стають недоступними за ціною або в результаті різкого обмеження їх продажу, накладеного державою, – аж до повної заборони (введення «сухого закону»). Статистичних спостережень показують, що виробництво самогону пропорційне промисловому виробництву міцних алкогольних напоїв, які в торгівлі завжди дорожчі за собівартість самогону. Самогон може перемогти тільки украй дешевий алкоголь Ряд фахівців вважає, що при вживанні самогону, порівняно з якіснішими міцними спиртними напоями промислового виробництва, відрізняються і характер сп'яніння, і розвиток алкоголізму (див. Сп'яніння самогоном, Сурогати алкогольних напоїв).

САМОГОНОВАРІННЯ

- виготовлення самогону для власного вживання чи з метою реалізації. Під самогоном розуміють рідину, що містить спирт, яка одержана перегонкою через кустарні апарати або іншим способом алкогольної маси, що утворюється у процесі штучного бродіння продуктів з крохмалистими чи цукристими речовинами. Боротьба із самогоноварінням має тривалу історію. У радянський період декретом Тимчасового робітниче-селянського уряду УСРР «Про спиртні напої» від 14.1 1919 заборонялися продаж та купівля спиртних напоїв, виготовлення самогону. Кримінальним кодексом УСРР 1922р. за виготовлення з метою збуту вина, горшки і спирт, напоїв та речовин, що містять спирт, без відповідного дозволу, а також за їх незаконне зберігання встановлювалася кримінальну відповідальність - примусові роботи на строк до 1 року з конфіскацією частини майна (ст. 140). Кримінальний кодекс УСРР 1927 встановлював відповідальність за виготовлення і зберігання самогону для збуту, а також за торгівлю ним у вигляді промислу, що каралося позбавленням волі на строк до 2 років з конфіскацією усього або частини майна, чи штрафом до 500 карбованців (ст. 132). Встановлювалася також відповідальність за виготовлення, зберігання, ремонт і збут у вигляді промислу апаратів, спеціально призначених для вироблення самогону - позбавлення волі або виправні роботи на строк до 1 року чи штраф до 500 карбованців (ст. 133). За Кримінальним Кодексом України 1960 виготовлення або зберігання з метою продажу самогону чи ін. міцних спиртних напоїв або виготовлення апаратів для самогоноваріння, а також торгівля цими напоями чи апаратами каралися позбавленням волі на строк від 1 до 3 років з конфіскацією майна чи без такої або виправними роботами на строк до 2 років з конфіскацією майна чи без такої, або штрафом від 5 до 10 мін. розмірів зарплати (ст. 149). Кримінальний Кодекс України 2001 не визнає самогоноваріння злочинним діянням. КпАП України передбачає відповідальність за виготовлення або зберігання без мети збуту самогону чи ін. міцних спиртних напоїв домашнього вироблення, а також за виготовлення або зберігання без мети збуту апаратів для їх вироблення - накладення штрафу від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 176). Крім того, придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення тягне за собою накладення штрафу від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 177).

«ВІЛЬНЕ ЖИТТЯ»

(фр. La Vie Libre) – французька асоціація взаємодопомоги алкоголіків з метою утримування від алкоголю.

«ПОВ'ЯЗУЮЧИЙ РУХ»

(швед. Ldnkrerelesen, англ. Link Movement) – асоціація алкоголіків у Швеції, подібна до товариства АА (Анонімних Алкоголіків - див.), але, на відміну від нього, одержує субсидії від уряду.

СЕНСИБІЛІЗУЮЧА ТЕРАПІЯ АЛКОГОЛІЗМУ

(англ. sensitization therapy) – лікування алкоголізму за допомогою речовин, що викликають підвищену чутливість (сенсибілізацію) до алкоголю і його нестерпність (інтолерантность). Першою такою речовиною, що знайшла широке застосування в клініці алкоголізма починаючи із 1950-х рр., був антабус (тетурам) (див.). На даний час для сенсибілізації до алкоголю застосовуються також метронідазол (тріхопол), фуразолібон, фурадонін, тінідазол (див.), левамізол (декаріс), циамід (див.), нікотинова кислота та ін. Нестерпність алкоголю викликають також амілнітрит і нітрит натрію, проте ці речовини токсичні, їхня дія вибіркова і короткочасна. Сенсибілізуючими до алкоголю властивості мають деякі гриби, наприклад сірий гнойовик (копрінус). Він росте на унавоженому грунті, восени зустрічається на вигонах, в садах і городах, відноситься до їстівних грибів. У людини, що з'їла певну кількість цих грибів, виникає нестерпність алкоголю – через деякий час після вживання спиртних напоїв з'являється нудота, блювота, серцебиття. Такий стан зберігається декілька годин.

СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ І АЛКОГОЛЬ

– при взаємодії можуть викликати небажані наслідки. Перший етап біотрансформації глікозидів протікає за участю альдегіддегідрогенази, тому прийом алкоголю створює умови конкуренції за фермент і утрудняє інактівацию вказаних речовин, що підвищує небезпеку розвитку глікозідної інтоксикації. При хронічному алкоголізмі, якщо відсутні ураження внутрішніх органів, розвивається толерантність до серцевих глікозидів. При алкогольному ураженні міокарду і порушеннях електролітного балансу також є високий ризик глікозідної інтоксикації. За наявності у хворих на алкоголізм серцевої патології застосування ними глікозидів, особливо у стані абстиненції, може викликати порушення серцевого ритму унаслідок збудливості серця.

СЕТОНУ СИМПТОМ

(Sutton T.H., 1813) – біла лихоманка п'яниць.

СІВАДОНУ – БЮКЕРЕЛЮ СИНДРОМ

(Sivadon M. P., Buquerell, 1946) – потяг до вживання всередину духів і одеколону як різновид токсикоманії.

СИВУШНЕ МАСЛО

(англ. fusel oil) – побічний продукт спиртового бродіння, шкідлива домішка, що потрапляє в алкогольні напої при перегонці, частіше – у напої кустарного виготовлення. Відокремлене від спирту при його очищенні, сивушне масло є маслянистою рідиною від ясно-жовтого до червоно-бурого кольору. У його склад входять речовини з точкою кипіння нижче за точку кипіння етилового спирту (78,4°С) і вище за неї. До першої групи входять в основному ацетальдегід і оцтово-етиловий ефір, до другої – ізопропіловий, пропіловий, аміловий, ізоаміловий, ізобутіловий спирти, піридин, масляно-етиловий ефір, фурфурол. Найбільшу небезпеку у погано очищених алкогольних напоях представляє ізоаміловий спирт, який може складати до 60 % сивушного масла. При вживанні невеликої кількості чистого ізоамілового спирту людина не переживає відразу виражених неприємних відчуттів, відсутня і стадія сп'яніння. Проте вже через 5-10 хвилин може відбутися втрата свідомості і наступити коматозний стан. Пропіловий та ізопропіловий спирти, що становлять також значну частину сивушного масла, надають виражену пригноблюючу дію на вуглеводну функцію печінки, викликають лейкоцитоз, зменшення змісту нуклеїнових кислот, зниження активності ферментів оксидази і каталази, що забезпечують кисневий обмін. Інші компоненти сивушного масла не менш отруйні, але концентрація їх невелика. У самогоні, приготованому з цукру, міститься 0,21-0,42 % сивушного масла; з житньої муки – 0,3-0,63 %; з ячменю – 0,52 %, з кукурудзи – 0,82 %. У горілці, виготовленій на промислових підприємствах, зміст сивушного масла не повинен перевищувати 0,03 %. Компоненти сивушного масла, як природні продукти бродіння, присутні також і в натуральних алкогольних напоях (вині, пиві), які виготовляються без застосування перегонки або додавання спирту. Через незначність їхньої концентрації вони не проявляють токсичної дії, але беруть участь у формуванні специфічного смаку і букету напою. Саме по собі сивушне масло є цінною промисловою сировиною. Багато його компонентів після їх відділення використовуються як розчинники у лакофарбовій промисловості, екстрагенти і поверхнево-активні речовини, а також як напівпродукти при виготовленні медичних препаратів і пахучих речовин.

СИДОРОВ П.І.

(13 березня 1953г.) - д. м. н., професор, дійсний член РАМН. Ректор Північного державного медичного університету (1993 р.). Один з провідних фахівців РФ в області наркології, соціальної наркології, психіатрії і екології людини. Вніс фундаментальний внесок до розробки проблем зміцнення суспільного здоров'я і попередження соціальних хвороб, створив нові оригінальні методи лікування хворих алкоголізмом, тютюнопалінням, наркоманією, надмірною вагою. Розробив саногенетическую терапію і інтерактивні методи лікування залежних розладів, синергетичну концепцію психічних розладів, системний екологічний моніторинг і технології попередження психічного тероризму. Автор і співавтор 31 книги і монографії, 16 настанов, 14 підручників для вузів, 9 науково-популярних книг, 29 патентів на винаходи, більше 370 журнальних статей. У тому числі монографій «Наркологічна превентология» (П.І. Сидоров) «Психологія, клініка і профілактика раннього алкоголізму» (Б.С. Братусь і П.І. Сидоров) керівництва для лікарів «Алкоголізм» (Ю.П.Лісицин, П.І.Сидоров, 1990), двотомника «Введення в клінічну психологію» (П.І. Сидоров, А.В. Парняков 2000), підручників «Клінічна психологія» (П.І. Сидоров 2002) «Управління персоналом» (В.І. Стародубов, П.І. Сидоров, І.А. Кононова) та ін. Головний редактор ряду журналів РАМН та ін. Директор Північного наукового центру РАМН (1995), член правління Російського товариства психіатрів, член наукових рад РАМН по наркології, історії і філософським проблемам медицини, голова Проблемної комісії з морської медицини, Наукової Ради РАМН з медицини праці. Керував підготовкою і захистом 38 докторських і 45 кандидатських дисертацій. Відзначений званням «Заслужений діяч науки РФ» (1997), нагороджений орденами Шани (2003), «За заслуги перед Вітчизною IV ст.» (2007), 6-а державними медалями РФ, золотою медаллю Альберта Швейцера, польським орденом «За заслуги в області охорони здоров'я». Кавалер Золотого почесного знаку Національного фонду «Суспільне визнання», лауреат премії Міжнародного фонду Ломоносова, лауреат премії Уряду РФ в області науки і техніки (2006) і ін.

СІМЕЛУ ТИПИ П'ЯНИЦЬ

– психодинамічна класифікація (типологія) пияцтва (алкоголізму), запропонована психоаналітиком Е. Симелом (E. Simmel, 1948). Виділяються 3 типи: невротичний п'яниця, реактивний п'яниця і соціальний п'яниця. У першому випадку йдеться про «невротика», для якого пияцтво є засобом «відходу від себе». Невроз у нього формується ще у дитинстві унаслідок того, що батьки забороняли йому те, що дозволяли собі. Таким чином утворюється «множинне супер-его», яке за допомогою алкоголю підштовхується до вседозволеності. Алкогольна ейфорія є «тріумфом у психічній економії невротика» і «дегеніталізірованою сексуальністю». «Реактивне пияцтво» обумовлене відчуттям «безплідності особистого життя», яке є результатом «пригамування інстинктивних бажань». «Соціальний п'яниця» - це людина, якій необхідно приймати хоча б невеликі дози алкоголю, щоб відчувати задоволення від спілкування з іншими людьми.

«СИМПТОМ ЗАСИЛЮВАННЯ НИТКИ»

- пацієнт з алкогольним делірієм на прохання лікаря засилює неіснуючу нитку в неіснуючу голку.

«СИМПТОМ ВОЛОСУ»

- помилкове відчуття у роті чужорідного тіла, частіше всього волоса або нитки, що викликає у хворого спробу звільнитися від нього за допомогою рухів язика та губ. Спостерігається при різних інтоксикаційних психозах, зокрема при деяких варіантах алкогольного делірію. Описаний М.А. Васерманом у 1941 р. Див. також галюцинації ротоглоткові. Син.: СИМПТОМ ЧУЖОРІДНОГО ТІЛА; СИМПТОМ СТОРОННЬОГО ТІЛА В РОТІ, ГАЛЮЦІНАТОРНЕ ВІДЧУТТЯ ВОЛОССЯ В РОТІ І В ГОРЛІ.

«СИМПТОМ ОБИРАННЯ»

- одноманітні рухи пальців рук, імітуючі процес зняття чогось з свого тіла або з ковдри, простирадла. Спостерігається при мусітуючему алкогольному делірії, аментівному стані.

СИМПТОМ ПУРКИН’Є

– поява різноманітних яскравих фотопсій у хворого з алкогольним делірієм при натисканні на його очні яблука.

«СИМПТОМ СКАЧУВАННЯ ГАЛОЧОК»

- рухи пальцями рук, що нагадують скачування галочок із хліба, у хворих з алкогольним делірієм.

«СИМПТОМ РАХУВАННЯ ГРОШЕЙ»

- рухи пальцями, що нагадують рахуванн грошей, у хворих з алкогольним делірієм.

«СИМПТОМ ЧИСТОГО ЛИСТА»

(симптом Рейхардту) – хворий з алкогольним делірієм на прохання лікаря читає по чистому листу паперу або описує неіснуюче на ньому зображення.

СИМПТОМАТИЧНИЙ АЛКОГОЛІЗМ

– див. Вторинний алкоголізм.

СІНАНОН-ГРУПИ

– общинни взаємодопомоги хворих із залежністю, принципи роботи яких були розроблені Дедеріком, колишнім хворим на алкоголізм, який намагався знайти ефективний спосіб позбавлення від наркоманії. Община вимагає від алкоголіка або наркомана, щоб він жив в її межах і брав активну участь у загальній лікувальній програмі. Життя в общині включає відвідування занять у відкритих малих групах, що не мають спеціально призначеного керівника. Склад цих груп міняється, у міру того як одні члени общини підключаються до ним, а інші вибувають. Кожен член общини впродовж тривалого періоду перебування у сінанон-групах є об'єктом пильної уваги. Група вступає з ним у сильну конфронтацію, для того, щоб виключити всі його виправдання і прийоми. Перехресний допит у групі з боку тих, хто позбавився залежності, є ефективним способом подолання опору зі сторони хворого. Сінанон-групи не обмежуються роботою з хворими алкоголізмом і наркоманією.

СИНДРОМ ПОХМІЛЛЯ

– див. Абстинентний синдром алкогольний.

СИНДРОМ ПРИКРИТТЯ

– перехід від «відкритого пияцтва» до «прихованого» як прояв наступаючої хворобливої залежності від алкоголю, зв'язаний з появою симптому втрати кількісного контролю (див.) і з труднощами збереження ситуаційного контролю (див.) Розвиток синдрому прикриття означає, що у людини вже виникли проблеми, пов'язані із вживанням алкоголю, вона їх усвідомлює, але не в змозі із власної волі припинити вживання алкоголю. При цьому вона страждає від думки, що необхідно приховувати вживання алкоголю також і від близьких. Це підсилює неспокій, тривогу, відчуття провини на тлі все частіших конфліктів у сім'ї, де йому доводиться давати обіцянки припинити пияцтво. Все це стає основою для розвитку психічного дискомфорту, характерного для раннього етапу алкоголізму.

СИНДРОМ РАНКОВОЇ БЛЮВОТИ

– іноді спостерігається у хворих на алкоголізм і обумовлений наявністю алкогольного гастриту. Виявляється у вигляді блювоти слизом натщесерце.

СИНЕРГІЗМ АЛКОГОЛЮ З ІНШИМИ РЕЧОВИНАМИ

– сумісна дія алкоголю і деяких інших речовин, при якому ефект кожного взаємно посилюється. У результаті сумарний ефект стає вищим за суму ефектів окремо. Це явище необхідно враховувати при прийомі деяких ліків, якщо слід повністю виключити вживання алкогольних напоїв. Прикладом є барбітурати, сумісний прийом яких з алкоголем при простому підсумовуванні ефектів повинен би був давати лише виражену заспокійливу (седативну) дію, насправді ж може привести до коми і навіть смерті. Див. Ліків взаємодія з алкоголем.

«СИНІЙ ХРЕСТ»

(фр. Croix Bleue) – французька протестантська асоціація, що складається з алкоголіків, які припинили пити.

СИСТЕМАТИЧНЕ ПИЯЦТВО

– прийом п'янливих доз алкоголю з більш менш регулярно ю частотою (1-2 рази на тиждень).

СИТУАЦІЙНА СТРИМАНІСТЬ

(фр. abstinence circonstancielle) – умови, запропоновані французьким фахівцем Переном (Perrin P., 1960) для дотримання помірного споживання алкоголю. Його вимоги: 1) повністю утримуватися від алкогольних напоїв між їдою, зокрема від аперитивів і некріплених вин; 2) не перевищувати безпечної добової дози, встановленої фізіологами, причому приймати її рівними дробовими порціями під час їжі; 3) утримуватися від алкоголю навіть під час їжі, якщо має відбутися поїздка на машині у найближчих 3 години (у крайньому випадку допустимо не більше ніж стакан вина).

СИТУАЦІЙНЕ ПИЯЦТВО

– різновид звичного зловживання алкоголем (побутового пияцтва – див.), коли алкоголь уживається переважно під впливом певної ситуації – звичайно в компанії, на прийомах, при ділових зустрічах, відповідно до традиції і т.д. У цьому випадку у людини, яка п'є, більшою мірою діє самоконтроль над кількістю випитого, у порівнянні з іншими формами побутового пияцтва.

СИТУАЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ

- здатність людини, яка п’є, визначати, у яких ситуаціях вживання спиртного допустимо, а в яких – ні. Формування ситуаційного контролю багато у чому визначається відношенням суспільства до вживання алкогольних напоїв та вихованням. Втрата ситуаційного контролю є ознакою прогресуючого алкоголізму. На ранній стадії, коли питущий усвідомлює, що у нього втрачається кількісний контроль і що, почавши пити, він не зможе зупинитися, він ще прагне уникати ситуацій, коли його пияцтво може бути виявлено і його репутація постраждає. Він прагне пити або наодинці, або у постійній питущій компанії, або з випадковими товаришами по чарці. На людях (у гостях або інших місцях, де напиватися недозволенно або не личить) він або зовсім не п'є, або обмежується мінімальною (субкритичною) дозою, що не викликає навіть початкових ознак сп'яніння. У колі постійних товаришів по чарці, поза сімейним і службовим контролем, він «відводить душу», напивається до глибокого сп'яніння. Втрата ситуаційного контролю разом із втратою контролю кількісного практично відбувається на II стадії алкоголізму.

СКРИНІНГ НА АЛКОГОЛІЗМ

(англ. screening, від screen – просівати, сортувати, відбирати) – масове обстеження населення для виявлення осіб, у яких із великою вірогідністю можна припускати наявність алкоголізму або високого ризику захворіти їм. У даний час скринінг широко застосовується у багатьох країнах як складова частина епідеміологічних досліджень. Найчастіше використовується анкетний метод, рідше – значно дорожчий лабораторний (із використанням спеціальних лабораторних тестів). Існує цілий ряд різновидів скринінгових (тестових) анкет, серед яких найбільш популярними і перевіреними є такі, як MAST (Michigan Alcoholism Screening Test); SMAST (Short MAST – скорочена анкета MAST); AUDIT (Alcohol Use Disorder Identification Test); CAGE; SAAST (Selfadministered Alcoholism Screening Test) та ін. За деякими даними, чутливість тестування (відсоток виявлених алкоголіків, із кількості наявних в обстежуваному населенні) за допомогою такої анкети, як MAST, сягає 98 %. Деякі види анкет розроблені для обстеження специфічних груп населення, наприклад для підлітків (POSIT – Problem Oriented Screening Instrument); для жінок (TWEAK). Анкета SAAST призначена для самодіагностики алкоголізму. Лабораторний метод скринінгу звичайно грунтується на визначенні деяких ферментів у крові (таких як гамма-глутаміл-транспептідаза – ГГТ (див.), аланінамінотрансфераза – АЛТ і аспартатамінотрансфераза – АСТ), активність якої може сильно змінюватися при систематичному зловживанні алкоголем. Передбачається, що на хронічне вживання алкоголю реагують також достатньо специфічно показники середньої величини об'єму еритроцитів (див. Еритроцитів об'єм) і здатності згущуватися крові, які також використовується в скринінгах.

СЛЕНГ АКОГОЛЬНИЙ

(від англ. slang) - специфічні термінологічні слова, які вживаються в середовищі залежних від алкоголю людей. Зріз мовної культури алкоголіка, що є своєрідним маркером розвитку захворювання. Приклад сленгу: Акваріум - медичний витверезник; Антрацит - кріплене вино; Аптека - аптечні настоянки, «Бабині сльози» - назва винно-горілчаного магазина; Банка - пляшка спиртного ємкістю 0,5 л; Баян - літр горілки; Бодяга - політура, шелак; Борис Федорович, Боря - клей БФ; Бормотуха - дешеве вино; Бути в зав'язі - припинити на якийсь час вживання спиртного; Бути на уді, під трахом, під балдою - знаходитися в алкогольному сп'янінні; Бухати - п'янствувати; Бухарик - п'яниця, алкоголік; Ваpexa - брага, чача, домашнє вино; Волошка - денатурат; Виходжуватися - закінчувати запій поступово; Газ - горілка; Гаро - самогон; Гар - алкогольні напої; Горі-гора - рідина для миття стекол; Горчиловка - горілка; Гусак - пляшки ємкістю 0,7 л; Дінашка - денатурат; Дуст - самогон; Зав'язь - проміжок між запоями, ремісія; Карбол - коньяк; Колотун - тремор, абстиненція; Коньяк «Три кісточки», коньяк з різьбленням - потрійний одеколон; Ведмідь бурий - суміш спирту і коньяку; Ведмідь білий - суміш спирту і шампанська; Моргаліки - флакони з аптечними настоянками; Непролівашка - алкоголік із зниклим блювотним рефлексом; Обрив - різке припинення запою; Вогнегасник - пляшка ємкістю 0,7 л; Паровозик - флакон одеколону; Пити з тренером - пити поодинці; Поліна Іванівна, Поленька - політура; Розморозитися - напитися; Чобіт - 0,5 стакана горілки; Здавати хутро - здавати порожні пляшки; Синьоока, синявка, синюха - рідина для миття стекол; Синій - денатурат; Сухар - сухе вино; Три танкиста- потрійний одеколон; Фанфуріки - аптечні настоянки; Фуфло - флакон з кордіаміном; Фуфирь - флакон одеколону; Xань - горілка; Людина і закон - горілка «Стрілецька»; Бісик - пляшка ємкістю 0,25 л; Шланбой - продаж розбавлених спиртних напоїв На крайніх стадіях алкогольної хвороби домінують грубі жаргонные вирази

ВИПАДКОВЕ ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ

– вживання алкогольних напоїв – як правило рідкісне, із суто випадкових, ситуаційних причин. Такими причинами можуть бути сімейні торжества, свята, різні ритуали і церемонії, що супроводжуються обов'язковим пригощанням алкогольними напоями, або які-небудь надзвичайні ситуації. Стан сп'яніння в таких випадках не є метою вживання алкоголю і нерідко свідомо уникається.

СНУ РОЗЛАД ПРИ АЛКОГОЛІЗМІ

- див. Дісомнія.

СНОДІЙНІ ЗАСОБИ ТА АЛКОГОЛЬ

(АНДАНТЕ, БРОМІЗОВАЛ (БРОМУРАЛ), ГІПНОГЕН, ДІМЕДРОЛ, ДІМЕДРОЛ 1% ДЛЯ ІН’ЄКЦІІЙ, ДІМЕДРОЛА РОЗЧИН ДЛЯ ІН’ЄКЦІІЙ 1%, ДОНОРМІЛ, ДОРМІКУМ, ЗОПІКЛОН 7,5-СЛ, ІМОВАН, МЕЛАКСЕН, НІТРАЗЕПАМ, НІТРАЗЕПАМА ТАБЛЕТКИ, НІТРЕСТ, НІТРОСАН, ПІКЛОДОРМ, РАДЕДОРМ 5, РЕЛАКСОН, РОГІПНОЛ, СІГНОПАМ, СОМНОЛ, ЕНОКТІН та інш.) – при взаємодії обумовлюють наслідки, які повинні враховуватися при використанні снодійних препаратів. В умовах гострої алкогольної інтоксикації спостерігається посилення снодійного ефекту барбітуратів, як наслідок синергізму їх дії на ЦНС, так і внаслідок впливу етанолу на їх фармакокінетику. При концентраціях етанолу у вмісті шлунку до 10% всмоктування барбітуратів прискорюється, при вищих концентраціях – сповільнюється. Полегшується проникнення тривало діючих препаратів (барбіталу, фенобарбіталу) через гематоенцефалічний бар'єр. При вираженій алкогольній інтоксикації екскреція снодійних дещо знижується у зв'язку з гіпотензією і зменшенням ниркового кровотоку. Усі ці чинники призводять до того, що період напіввиведення снодійних препаратів з організму зростає удвічі. Комбінація барбітуратів з алкоголем різко підвищує їх токсичність, що навіть на фоні легкого сп'яніння (концентрація етанолу у крові менше 0,1 %) може привести до пригноблення дихального і судинорухового центрів і до летального результату. Алкоголь знижує смертельну дозу барбітуратів у 2 рази. При хронічній алкоголізації розвивається перехресна толерантність до барбітуратів, пов'язана не тільки із звиканням нервової системи, але і з індукцією мікросомальних окислювальних ферментів і прискоренням біотрансформації снодійних препаратів. Проте, не дивлячись на активацію їх метаболізму, вірогідність отруєння велика, оскільки летальна доза зростає у меншій мірі, ніж терапевтична. Встановлено також, що тривале приймання фенобарбіталу хворими на алкоголізм приводить до жирової дистрофії печінки. Характер взаємодії алкоголю з ноксироном в цілому схожий з характером взаємодії з барбітуратами. Вплив алкоголю на фармакокінетику хлоралгідрату має свої особливості, зважаючи на те що у метаболізмі останнього бере участь алкогольдегідрогеназа. Крім того, інгібується активність альдегіддегідрогенази, що може приводити до токсичних ускладнень і порушень слуху.

СОБЕТОВ БОРИС ГЕОРГІЙОВИЧ

– лікар-нарколог, канд. мед. наук. Працював на кафедрі психіатрії і психотерапії факультету післядипломної освіти Львівського Національного медичного університету ім. Д. Галицького. За 40 років лікарської, науково-педагогічної і винахідницької діяльності розробив групу препаратів комбінованої дії нового покоління, призначених для терапії і реабілітації наркозалежних як в гострому періоді абстиненції, так і в постабстинентний період та здатних блокувати спогади пов’язані із дією алкоголя та іших наркотиків. «Тетлонг-250» “ТМ” (зареєстрований в Україні свідоцтво № Р/97/374/15 від 26.12.97 р. в Росії - № 254712 від 09.2002 р. в Литві - № 47044 від 04.03.2004 р. З 29.07.2004 дозволений Україні для лікуванні наркоманії та алкоголізму.)

СОБРІОЛОГІЯ

(від латин. sobrietas - тверезість) - наука про тверезість - природний стан людини, даний йому природою при народженні.

СОЛОД

(лат. maltum, англ. malt) – пророслі і висушені зерна хлібних злаків (ячменю, пшениці, вівса та ін.), у яких утворюється у підвищених кількостях фермент мальтазу (діастазу), здатний перетворювати крохмаль на цукор. Крохмаль, що міститься у зернах, під час приготування солоду встигає частково перетворитися на цукор, тому солод має солодкий смак. Цукор, який утворюється з крохмалю завдяки застосуванню солоду, можна піддати зброджуванню за допомогою дріжджів і одержати з нього алкоголь. Тому солод застосовується головним чином для виробництва пива і міцних алкогольних напоїв з сировини, в якій є багато крохмалю і мало цукру (перш за все із зерна хлібних злаків). Використовується він також у виробництві квасу і дріжджів. Див. Пиво.

СПІВЗАЛЕЖНІСТЬ

(англ. codependence; йому. Co-Abhdngigkeit) – стійкий аномальний психологічний стан, що зазнається близьким родичем або другом хворого на алкоголізм або наркоманію, коли ця людина повністю поглинена проблемами, пов'язаними із наркологічною залежністю рідної йому людини, і не усвідомлює, що і його життя теж стало у певному значенні залежним від цих проблем. Його власні інтереси, включаючи найнагальніші, відходять на задній план. Думки про хворобливу пристрасть родича (або друга) настільки опановують його свідомістю, що стають домінуючими і надцінними. Найчастіше співзалежність зустрічається у дружин хворих на алкоголізм. Існує думка, що як при хімічній залежності, так і при співзалежності має місце саморуйнуюча поведінка. Співзалежна людина своїми неадекватними діями фактично не сприяє позбавленню опікуваного хворого від залежності, як він на це претендує, а навпаки, сприяє її збереженню. Вона чинить опір будь-яким змінам, які зачіпають її стан співзалежності. Деякі автори стверджують, що співзалежність продовжується і після того, коли хворий перестає вживати психоактивні речовини: співзалежність подружжя продовжується і після розлучення. Співзалежне подружжя неусвідомлено провокує рецидив хвороби у свого близького. Співзалежний родич схильний занижувати або приховувати гостроту проблем залежності у свого близького. Він втрачає контроль не тільки над його поведінкою, але й над своєю власною. Можна сказати, що алкоголь (або наркотик) опосередковано «розпоряджається» також і життям родича (який живе тверезо) хворого на алкоголізм (або наркоманію). Дотепер залишається дискусійним питання про сутність співзалежності: одні автори розглядають її як хворобу, інші – як реакцію на ситуацію, треті – як особливість особових взаємин між партнерами, один з яких залежить від психоактивної речовини. Співзалежність звичайно потребує терапевтичного втручання, зокрема із використанням методик психотерапії.

СОН-НАРКОЗ

– див. Наркотична фаза сп'яніння.

СОСИН ІВАН КУЗЬМИЧ

- доктор медичних наук, професор, Заслужений винахідник України. У 1981 році організував і по теперішній час очолює першу в СРСР кафедру наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Засновник української наукової наркологічної школи. Автор понад 500 наукових робіт, зокрема 14 монографій, 31 авторського свідоцтва на винахід і патенти. Підготував 30 кандидатів, докторів і магістрів медичних наук. Член двох спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій за фахом психіатрія і наркологія. Член редакційних колегій і рад 10 наукових журналів, член вченої ради Міністерства охорони здоров'я України. Академік Української академії наук. Неодноразово брав участь в міжнародних конгресах як представник української науки. Має багаторічний досвід управлінської діяльності у сфері охорони здоров'я і системі вищої освіти: працював головним лікарем Харківської обласної психіатричної лікарні, головним лікарем Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15, керівником науково-організаційного відділу Харківського інституту неврології і психіатрії, керівником охорони здоров'я обласного рівня, проректором по учбовій роботі Українського інституту удосконалення лікарів.

СУДИННІ, СПАЗМОЛІТИЧНІ ЗАСОБИ ТА АЛКОГОЛЬ

– при взаємодії можуть привести до небажаних наслідків. Алкоголь потенціює гіпотензивний, седативний, снодійний і гіпотермічний ефект клофеліну, підсилює гіпотензивну дію октадіну і його здатність викликати ортостатичний колапс. Під впливом алкоголю посилюється ефект й інших нейротропних гіпотензивних засобів – резерпіну, метілдофи, апресину, гангліоблокаторів. Потенцючий вплив алкоголь чинить на гіпотензивний ефект міотропних спазмолітиків. В експериментах на тваринах виявлено, що на фоні етанолу дібазол викликає у 1,5 разу більш виражену гіпотензію, а її тривалість при цьому подвоюється. Під впливом алкоголю посилюється абсорбція нітрогліцерину і потенціюється його ефект. Унаслідок підсумовування впливу нітрогліцерину на судини скелетної мускулатури і етанолу на судини шкіри є значний ризик виникнення ортостатичної гіпотензії. Небажано поєднання алкоголю з фентоламіном, що викликає тетурамоподібну реакцію. Прийом нітратів пролонгованої дії особами, що систематично вживають алкоголь, також супроводжується ускладненнями – запамороченням, нудотою, блювотою, пітливістю. Збільшення частоти і вираженості побічних явищ при використанні нітратів при епізодичній і хронічній алкоголізації пов'язане із посиленням фармакодинамічних ефектів алкоголю, швидкість окислення якого знижується за рахунок здатності нітратів інгібіювати алкогольдегідрогеназу.

ПОЄДНАННЯ АЛКОГОЛІЗМУ З ЕПІЗОДИЧНИМ ПРИЙОМОМ ОПІАТІВ

– проявляє себе по-різному на різних стадіях алкоголізму (Портнов А. А., Пятницька І. Н., 1971). Вживання опійних препаратів (кодеїну, опію, морфію і ін.) у І стадії алкоголізму (див.) на фоні сп'яніння веде до помітного витвережування, поза сп'янінням – до пригамовування потягу до алкоголю. Остання властивість якийсь час назад використовувалася для «домашнього лікування» алкоголіків кодеїном. При вживанні опіатів у алкоголіка у I стадії реакція на них не відрізняється від звичайної. При систематичному вживанні у нього можливий розвиток опійної наркоманії, причому її формування укладається у стандартну картину. Потяг до алкоголю зміняється потягом до наркотику. В окремих випадках нова психоактивна речовина «не щепиться», і алкоголік залишається вірним спиртному. Розвиток алкогольно-опійной полінаркоманії у I стадії алкоголізму не відмічається. У ІІ стадії алкоголізму (див.), як і у I, прийом опійних препаратів у терапевтичній дозі поза сп'янінням пригнічує потяг до алкоголю, але, на відміну від I стадії, підвищення дозувань опіатів або почастішання їх прийому викликає важку загальну інтоксикацію з блювотою, відчуттям розбитості, головними болями, дратівливістю, безсонням. На цьому етапі алкоголізму розвиток полінаркоманії як поєднаного зловживання алкоголем і опіатами також не відмічається. У тих випадках, коли алкоголік II стадії вимушено опинявся в умовах відсутності спиртної і доступності опіатів, він міг стати або абстинентом, або опіоманом. В умовах подібного природного експерименту опіоманія розвивається вкрай повільно, з подоланням вимушеного періоду несумісності. Такий опіоман довгий час залишається на низьких дозуваннях наркотику. У ІІІ стадії алкоголізму (див.) розпочатий прийом опіатів поза сп'янінням не пригнічує потягу до спиртного. На фоні алкогольного сп'яніння опійні препарати підсилюють його, тобто має місце співвідношення іншого роду, ніж у I і II стадіях алкоголізму. Частина алкоголіків у III стадії з соціальною декомпенсацією починають, за порадою товаришів по чарці, приймати найбільш доступний і зручний опіат – кодеїн – для посилення алкогольного сп'яніння. При цьому алкогольне сп'яніння не обважнюється, а трансформується: хворі малорухливі, у них виражений «опійний» емоційний фон. При перевищенні дози алкоголю опійний ефект знімається, починає переважати алкогольне сп'яніння; при перевищенні дози опіатів звичайно наступає сон. Експериментальним шляхом хворі знаходять індивідуальні дозування, при цьому звичайно відмічається поєднання малих доз спиртного з малими дозами опіатів (3-6 пігулок кодеїну або 1-2 мл розчину морфіну). Епізодичний прийом опіатів алкоголіками у III стадії не означає опійної залежності, але систематичний їх прийом майже завжди приводить до опіоманії при збереженні залежності від алкоголю, тобто до полінаркоманії. Це контрастує із випадками алкоголізму II стадії, коли після достатньо тривалого періоду несумісності одночасного зловживання алкоголем і опійним препаратом (до 6-8 міс.) хворі можуть стати чистими опіоманами з огидою до спиртного, але не стають полінаркоманамі.

ПОЄДНАННЯ ШИЗОФРЕНІЇ ІЗ АЛКОГОЛІЗМОМ

– можливо у випадках, коли шизофренічний процес розвивається у хворих на алкоголізм, а також у випадках формування алкоголізму у хворих на шизофренію. В обох випадках подібне поєднання веде до змін у клінічній картині і перебігу як алкоголізму, так і шизофренії. Алкоголізм, що розвинувся у хворих на шизофренію, прийнято називати симптоматичним або вторинним алкоголізмом (див.). Початок зловживання алкоголем у цих хворих часто не має явного зв'язку з конкретними зовнішніми обставинами і є ендогенно виникаючим розладом потягу. До вживання алкоголю підштовхує пригніченість, туга, відчуття напруженості, дратівливість, тривога, трудність спілкування, байдужість до життя або до того, що оточує і т.д. ім’я Алкоголізм формується частіше у хворих на уповільнену і нападоподібно-прогредієнтну шизофренію без глибокого психічного дефекту, рідше – при рекурентній та параноїдній шизофренії. Для значної кількості випадків характерна неповнота формування алкоголізму, навіть при тривалому зловживанні алкоголем. Абстинентний (похмільний) синдром може бути відсутнім або виникає сповільнено і звичайно представлений лише вегетативним компонентом. Шизофренічний процес, з одного боку, сприяє зловживанню алкоголем, з іншого – неначе б то перешкоджає формуванню завершеної картини алкоголізму. Існує думка (Graeter До., 1909; Жислін С. Р., 1965), що алкоголізм пом'якшує шизофренічний процес. Такі хворі (особливо коли розвиток алкоголізму передував початку шизофренії) проявляють вищу пристосовність до зміни життєвих умов, у меншій мірі схильні до аутизму і відгородженості. Але ремісії у них бувають менш глибокими і тривалими. Алкогольна інтоксикація може й обважнювати шизофренічну симптоматику, сприяти більш ранній інвалідизації.

ПОЄДНАННЯ ЕПІЛЕПСІЇ З АЛКОГОЛІЗМОМ

– зустрічається, за деякими вітчизняними даними, приблизно у 20 % хворих на епілепсію, що лікуються у психіатрів. У хворих на епілепсію толерантність до алкоголю, як правило, невисока, і симптоми алкоголізму розвиваються швидко. Перебіг самої епілепсії обважнюється, припадки і стани дисфорії частішають, виникають паморочні стани. Припадки частіше трапляються у стані похмілля, яке у хворих на епілепсію протікає довше і важче, ніж у інших хворих на алкоголізм. Досить рано наступає деградація особистості, що поєднує у собі риси її епілептичної і алкогольної зміни. Зокрема, догідливість, що зміняється злісністю, може поєднуватися з безтурботністю, брехливістю, втратою соціальної активності, цинізмом та ін. Алкоголізм у хворих на епілепсію в більшості випадків слід розглядати як вторинний (див.), симптоматичний, оскільки алкогольні ексцеси у цих хворих тісно пов'язані з основною симптоматикою епілепсії.

СОЮЗ БОРОТЬБИ ЗА НАРОДНУ ТВЕРЕЗІСТЬ (СБНТ)

- громадська організація, заснована в кінці 1988 року. Його очолював відомий хірург, академік Федір Григорович Углов. Після розпаду СРСР, СБНТ зберігся як єдина неформальна громадська організація, що має свої структури в Росії, Білорусії, Казахстані, Молдавії, Литві і Україні. У 2000 році зареєстрована Мінюстом РФ. У 2006 році — СБНТ перетворений в Загальноросійську громадську організацію з колишньою скороченою назвою. Має відділення в 65 регіонах Росії, а також в Україні і Білорусії. (http://www.sbnt.ru/about-snbt/) Завдання СБНТ: - розширення соціального прошарку свідомо тверезників; - тверезе виховання молоді і захист її від залучення до вживання алкоголю, куріння і споживання інших наркотиків; - інформаційна підготовка суспільства до відновлення відвічної тверезості в Росії; - ухвалення законів, що забезпечують відновлення тверезості в Росії, розповсюдження дії антинаркотического законодавства на алкоголь і тютюн; - відновлення фізичного і духовно-етичного здоров'я населення Російської Федерації на основі тверезого способу життя, історичних, культурних і релігійних традицій корінних народів Російської Федерації; - сприяння відновленню в суспільстві норм соціальної справедливості у використанні землі, надр і водних ресурсів, а також результатів господарської діяльності при будь-яких формах власності.

СПИРТ

(англ. spirit) – речовина, молекула якої має гідроксильну групу (-ОН), приєднану до насиченого атома вуглецю. Існує безліч видів спиртів: метиловий, етиловий, пропіловий, бутіловий, ізобутіловий і т.д. В алкогольних напоях міститься етиловий спирт (див. Спирт питний, Спирт етиловий). У побуті і літературі під словом «спирт», якщо немає уточнень, мається на увазі спирт етиловий.

СПИРТ ПИТНИЙ

– етиловий спирт, що одержується з харчової сировини шляхом зброджування і подальшої перегонки, і призначений для виготовлення алкогольних напоїв. Повинна забезпечуватися висока чистота спирту, для чого потрібно перш за все у максимальній мірі видалити такі шкідливі домішки, що утворюються при бродінні, як компоненти сивушного масла (див.). У промисловому виробництві це досягається головним чином перегонкою за методом ректифікації (утворюється спирт-ректифікат – див.) та деякими іншими додатковими способами обробки. Відповідно з діючим у Росії державним стандартом, на вітчизняних лікеро-горілчаних заводах використовуються чотири види питного спирту: «вищий», «екстра», «люкс» та «супер». Його постачання у пляшках і продаж населенню дозволений тільки у районах Крайньої Півночі Російскої Федерації, зважаючи на те що горілка при транспортуванні і при зберіганні в умовах Півночі може замерзнути через люті морози; крім того, таким чином досягається економія на вартості транспортування. Питний спирт при вживанні всередину слід розвести водою у цілях оберігання від опіку слизистих стравоходу і шлунку. У професійних полярників існує звичай (при присвяченні у полярники новачків) розбавляти спирт для пиття так, щоб його міцність у градусах (% об.) відповідала географічній широті, на якій відбувається гуляння. У Магадані це відповідає 60 градусам, в Якутську – 62, на полярному колі – 66, у Мурманську і Норильську – 69, а на Землі Франца-Йосифа – 80.

СПИРТ-РЕКТИФІКАТ

- технічна назва етилового спирту високої чистоти, одержаного шляхом ректифікації. Містить 96-96,5 % об. спирту, 3,5-4 % води і не більше 0,1 г/л інших домішок. Має відносну густину 0,808-0,812 і кипить при температурі 78,15°С. Горить синюватим полум'ям. Для досягнення ще меншого вмісту води застосовують інші спеціальні методи (див. Абсолютний спирт).

СПИРТ ЕТИЛОВИЙ

– прозора безбарвна рідина з різким специфічним запахом і пекучим смаком (хім. формула С2Н5ОН). Добре змішується з водою і органічними розчинниками. Утворюється при зброджуванні харчової сировини, яке містить вуглеводи. У промисловості його одержують також з целюлози рослинних матеріалів (гідролізний спирт) або синтетично з природного газу (синтетичний спирт). З водних розчинів етиловий спирт виділяється за допомогою перегонки (дистиляції, ректифікації). Максимально концентрований за допомогою перегонки спирт (див. Спирт-ректифікат) містить 3,5-4 % води. Етиловий спирт застосовується для приготування спиртних (алкогольних) напоїв (див. Спирт питний), а також широко у промисловості – як розчинник, як сировина для отримання синтетичного каучуку, пластмас, етилового ефіру і ін. За об'ємом виробництва етиловий спирт займає одне з перших місць серед промислових органічних продуктів. У 1991 р. його світове виробництво складало близько 26 млн. т. У медицині етиловий спирт (у різних концентраціях) застосовується головним чином як зовнішній антисептичний і дратівливий засіб (або компонент зовнішніх засобів) для обтирань, компресів і т. д., а також для приготування настоянок, екстрактів і інших лікарських форм. Впродовж століть його приймали всередину як знеболюючий та анестезуючий засіб, зокрема при хірургічних операціях. Розбавлений спирт при прийомі всередину дратує слизисті оболонки, швидко проникає через них і всмоктується у кров, одночасно надаючи анестезуючу дію. У порожнині рота викликає гіперемію і виділення слини. У невеликих концентраціях має в’яжучою, в середніх – припікаючою дією, при високих концентраціях стає протоплазматичною і нейротропною отрутою. Етиловий алкоголь є психоактивною речовиною, викликає при певних концентраціях у крові виражену психотропну дію, що проявляється у вигляді стану сп'яніння і зміни багатьох психічних функцій, у зв'язку з чим його прийом пов'язаний із ризиком порушення поведінки. Зважаючи на здатність алкоголю викликати у людини хворобливу пристрасть до нього, систематичне його вживання може привести до захворювання на алкоголізм. Син.: СПИРТ, ЕТАНОЛ, ВИННИЙ СПИРТ, ЕТИЛОВИЙ АЛКОГОЛЬ, АЛКОГОЛЬ.

СПИРТИ МЕДИЧНІ

(spiritus medicinales) – розчини різних лікарських речовин в етиловому спирті. Найбільш відомі у медичній практиці наступні «медичні спирти»: бор, гірчичний, камфорний, камфорно-саліциловий, лавандовий, ментоловий, мурашиний, мильний, резорцин, саліциловий.

СПИРТОМІР

– прилад для визначення концентрації спирту в алкогольних напоях. Є різновидом ареометру. Чим вища концентрація спирту, тим глибше занурюється нижче поверхні напою спиртомір, забезпечений відповідною шкалою.

ЗРИВ

(англ. lapse, slip) – випадкове або епізодичне вживання алкогольних напоїв у період ремісії після лікування алкоголізму; на відміну від рецидиву (relapse) (див.) – без появи патологічного ваблення до алкоголю і без втрати здатності контролювати кількість споживаних спиртних напоїв. Після подібних «зривів» прийнято вважати що ремісія продовжується.

СТАНДАРТНА ДОЗА

– див. Доза алкоголю стандартна.

СТАНДАРТИ НАРКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

(Державні соціальні стандарти у сфері охорони здоров’я України) – є технологічним і правовим документом гарантованості обсягів і видів медичної допомоги наркологічним хворим, нижче рівня якого надання медичної допомоги у відповідному лікувальному закладі не допускається. Вони захищають права пацієнта та слугують принципам рівноправності при отриманні медичної допомоги. У стандартах представлені лабораторні, функціональні та інші методи діагностичного дослідження; медикаментозне та немедикаментозне лікування; реабілітаційні заходи відповідно до встановлених традицій медичної практичної діяльності та затверджених інструктивних матеріалів надання медичної допомоги. В наркології діють «Тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України" (наказ МОЗ №226 від 27.07.1998) та «Нормативи надання наркологічної допомоги дорослому населенню в амбулаторно-поліклінічних закладах» (наказ МОЗ №507 від 28.12.2002). Цими нормативними актами впорядковується послідовність діагностично-лікувальних процедур та заходів, їх обсяг, види і критерії якості відповідно до фінансових, ресурсних, кадрових та інших можливостей медичних закладів України, досягнень науки і техніки Наказом МОЗ передбачається механізм перегляду та вдосконалення стандартів.

СТАЦІОНАРНИЙ ПЕРЕБІГ АЛКОГОЛІЗМУ

(лат. stationarius – той що стоїть, нерухомий) – характеризується відсутністю протягом тривалого часу помітного прогресування хворобливих симптомів алкоголізму, збереженням у хворих професійної працездатності, соціальних і сімейних зв'язків. Фізична залежність від алкоголю формується довго – 10-15 років і більше від початку систематичного вживання алкоголю. Пияцтво порівняно помірне, алкогольних психозів, як правило, не буває. Спонтанні і терапевтичні ремісії нетривалі. Хворі у більшості випадків не звертаються по наркологічну допомогу протягом багатьох років і десятиліть.

СТЕРОЇДНІ ГОРМОНИ ТА АЛКОГОЛЬ

– впливають на активність одне одного. Кортикостероїди і статеві гормони, введені в організм як лікарські препарати, інактівуються у мікросомах клітин печінки. Оскільки активність мікросом при хронічній алкоголізації зростає, при алкоголізмі прискорюється метаболізм цих гормонів і знижується їхній терапевтичний ефект. У свою чергу, статеві гормони пригноблюють всмоктування алкоголю із шлунково-кишкового тракту і стимулюють його метаболізм, що протидіє п'янливому ефекту разової дози алкоголю. Проте синтетичний стероїдний препарат естроген-етінілестрадіол, що входить до складу пероральних протизаплідних засобів (бісекуріну, рігевідону і ноновлону), знижує активність алкогольдегідрогенази, підсилюючи дію алкоголю.

СТИГМАТИЗАЦІЯ АЛКОГОЛЬНА

(грек. stygma – тавро на тілі раба) - негативне, украй шкідливе, соціальне явище дискримінації, приниження і засудження людей, що мають алкогольну залежність. Результат специфічної дії алкоголю, на свідомість людини, яке трансформується в суспільній свідомості як безумовна істина – «анозогнозия соціальна». Є одній з форм психологічного захисту частини суспільства, що вживає алкоголь без «негативних», на їх думку, наслідків, від видимих результатів його вживання. Стигматизація алкогольна - це дискримінаційний стереотип, зручна форма, сприйняття самими стигматизаторами алкогольної залежності як ганебного явища – «п'яниця», «алкоголік», «алкаш» і так далі Це спосіб перекладення стигматизаторами, всіх рівнів, у тому числі і владою, державними службовцями, системою охорони здоров'я, відповідальності за проблеми алкоголізації, за хворобу – алкоголізм, на самого хворого. Однією з самих стигматизованих лікарських спеціальностей є наркологія. У хворого алкоголізмом стигматизація породжує, разом з відчуттям сорому, провини, невпевненості, страху образи, прагнення приховати симптоми розвитку хвороби, відгородитися і тим самим залишитися в стороні від джерел можливої підтримки (терапевтичною, сімейною, соціальною). Це стійка перешкода на шляху позбавлення цих людей від залежності. Застосування більш коректних термінів, по відношенню до хворим алкоголізмом, є необхідною умовою їх вилікування. Стигматизація алкогольна в державі може і повинна розглядатися як показник рівня демократизації суспільства.

СТИГМАТИЗАЦІЯ ТВЕРЕЗНИЦЬКА

(грек. stygma - клеймо) - соціальне явище дискредитації, приниження і засудження людей, вживаючих алкоголь, а також тих, хто провидь реалізовують алкогольну політику. Тверезницька стигматизація є антиподом, і по суті своїй продовженням стигматизації алкогольною. Це форма психологічного захисту частини суспільства, що не вживає алкоголь, по тих або інших причинах (особистим, релігійним переконанням, медичним приписам та ін.). Вона виражається у формуванні своєрідного сленгу. Це спосіб перекладення стигматизаторами всієї відповідальності за проблеми пов'язані з алкоголізацією суспільства на організаторів алкоголізації, зокрема на медицину і зрештою на хворого алкоголізмом. Стигматизація тверезницька формує у людей, що її використовуються, завищення самооцінки (тверезницька анозогнозія), а у деякої їх частини породжує екстремальну поведінку. Що, у свою чергу, є перешкодою для реалізації цілей протверезіння суспільства і подолання наслідків алкоголізації у залежних від алкоголю людей, навіть у тих, які знаходяться в стані ремісії.

СТИМУЛЯТОРИ ЦНС І АЛКОГОЛЬ

– є при одночасному вживанні антагоністами. Стимулятори протидіють пригноблюючому ефекту алкоголю, але лише деякі з них мають антіетанолову активність, достатнью для практичного застосування. Найбільш сильним антагоністом алкоголю є коразол, проте при його застосуванні, зокрема при лікуванні алкогольної коми, слід бути обережним у зв'язку із підвищеною судорожною готовністю хворих на алкоголізм. Кофеїн не має практичного значення як антагоніст алкоголю. При призначенні кофеїну хворим, які страждають алкогольний гепатит, слід враховувати, що у цьому випадку період його напіввиведення різко збільшується (з 6 до 60-168 годин). З психостимуляторів фенілалкіламінов найбільш вираженим антагоністом алкоголю є меріділ, високоефективний при гострій алкогольній інтоксикації з помірним пригніченям свідомості і дихання.

СТРІЛЬЧУК ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ

(1901 – 1991) – заслужений діяч науки СРСР, доктор медичних наук, професор. Вніс вагомий внесок у вивчення клініки і терапії алкоголізму і алкогольних психозів. Вперше у вітчизняній літературі описав алкогольний параноїд і хронічний алкогольний галюциноз, типи алкогольної деградації; запропонував свою систематику алкоголізму; розробив ряд оригінальних методик лікування алкоголізму із застосуванням баранчику, чабрецю, споришу і малих доз апоморфіну в поєднанні з гіпносугестією. Автор монографій, що здобули широку популярність, «Інтоксикаційні психози» (1970), «Гостра і хронічна інтоксикація алкоголем» (1973).

СТРІЛЬЧУКА ГІПНОСУГЕСТИВНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ АЛКОГОЛІЗМУ

(Стрільчук І. У., 1949) – лікування алкоголізму шляхом формування негативного умовного рефлексу на алкоголь у гіпнозі. Використовується також у комбінації з методом апоморфінотерапії (див.); при цьому гіпнотичне навіювання проводиться на фоні введення хворому невеликих доз апоморфіну (див.).

СУБДЕЛІРІЙ

– початкова стадія або полегшений (нетривалий, абортивний) перебіг алкогольного делірію. Син.: ПРЕДЕЛІРІЙ.

СУГЕСТІЙНА ПСИХОТЕРАПІЯ

(лат. suggestio – навіювання) – застосовується для пригамування хворобливого потягу до алкоголю і формування негативної емоційної реакції на запах і смак спиртних напоїв. Проводиться у формі навіювання негативного відношення до алкоголю наяву (сугестійна психотерапія у стані неспання) або за допомогою гіпнозу (гіпносугестівна психотерапія – див.). Сугестійна психотерапія шляхом навіювання наяву, як і раціональна психотерапія (див.), використовується у різних формах практично впродовж всього курсу лікування алкоголізму, гіпнотерапія – на певному його етапі або самостійно Син.: ЛІКУВАННЯ СЛОВЕСНИМ НАВІЮВАННЯМ.

ЗВУЖЕННЯ ПИТНОГО РЕПЕРТУАРУ

(англ. narrowing of the drinking) – тенденція у багатопитущої людини до поступового зниження різноманітності дозувань, типів алкогольних напоїв, місць і способів їх вживання у напрямі переваги міцних спиртних напоїв, споживаних в п'янливих дозах в алкогольній групі із мінімальною закускою. Може слугувати однією із ознак розвитку синдрому залежності від алкоголю

СУЇЦИДИ ТА АЛКОГОЛЬ

– виявляють між собою помітний зв'язок, який носить значною мірою опосередкований характер. Згідно оцінкам деяких російських, американських, шведських та інших авторів, перед спробою самогубства споживали алкоголь від 50 до 65 % здійснюючих його осіб. Алкоголю приписують роль «каталізатору» по відношенню до суїциду: сп'яніння начебто полегшує виконання задуманого суїциду, знімаючи вітальний страх і ослабляючи самоконтроль. У той же час прийом алкоголю підвищує агресивність, конфліктність і демонстративність поведінки, що може актуалізувати колишні суїцидальні думки. Відмічено, що вплив алкогольної інтоксикації найбільш суїцидогенний у соматично ослаблених осіб, у підлітків і жінок, у осіб, що перебувають у стресових ситуаціях, та при соціально-психологічній дезадаптації. Прямої залежності між тяжкістю аутоагресивних дій і концентрацією алкоголю у крові не існує, разом з тим найчастіше у таких випадках виявляється середній і легкий ступінь сп'яніння. Див. Суїциди при алкоголізмі.

СУЇЦІДИ ПРИ АЛКОГОЛІЗМІ

– здійснюються, на думку багатьох авторів, частіше, ніж у загальної популяції. За даними деяких зарубіжних дослідників, ризик смерті від самогубства у хворих на алкоголізм впродовж їхнього життя складає від 11 до 15 %. Хворі на алкоголізм з підвищеним ризиком суїциду відрізняються деякими особовими і клінічними особливостями. Для них характерна тенденція до самоізоляції, низька потреба у нових контактах, виражений конформізм і разом з тим антисоціальна поведінка з нестійкістю настрою і психопатізацією. Вони мають менш кваліфіковану роботу, частіше живуть не з сім'єю, соматично неблагополучні. Сприяє здійсненню самогубства стан абстинентного синдрому, при якому депресія, що розвивається, супроводжується відчуттям «соціально-біологічної провини» і морального краху. Нерідко суїциди здійснюються на фоні алкогольного психозу, а особи, що перенесли алкогольний психоз, гинуть від самогубства, за деякими оцінками, у 2 рази частіше, ніж хворі на алкоголізм, які ніколи не переносили психоз. З двох типів успадкованого алкоголізму, виділених Cloninger із співавт. (1988), до найбільш суїцидонебезпечному відносять 2-й тип, коли алкоголізм розвивається у віці до 25 років у антисоціальних, імпульсних осіб, схильних до агресії і маючих низький вміст метаболітов серотоніну і дофаміну у спинномозковій рідині. Хворі з високопрогредієнтним перебігом алкоголізму частіше здійснюють суїцидальні спроби, ніж хворі з мало- і середньопрогредієнтним перебігом. Разом з тим відмічено, що із збільшенням тривалості перебігу алкоголізму вірогідність самогубства знижується, що пов'язують із зниженням критичної здатності у хворих.

СУЛЬФОЗІНОТЕРАПІЯ

– один з методів переривання запою. Заснований на пірогенному ефекті сульфозіну, що є 1 % або 0,37 %-суспензія очищеної (сублімованої) сірки у персиковому або іншому маслі. Суспензію вводять внутрішньом'язово (у сідничну область) у дозі, достатній для досягнення температурної реакції, яка виникає звичайно через 4-6 годин і досягає максимуму (38-39 °С) ще через 4 години. Потім температура тіла нормалізується протягом доби. Препарат вводять в оптимальній дозі щодня до купіювання абстинентних явищ. При дуже різкій температурній реакції можливі ускладнення у вигляді колаптоїдних станів. Застосовується з відома хворого. Сульфозин застосовувався також для лікування алкоголізму в комплексі з іншими методами лікування для підвищення тонусу ЦНС хворого і дії на його змінену реактивність.

СУРОГАТИ АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ

– рідини, що вживаються із метою сп'яніння замість звичайних алкогольних напоїв через недоступність останніх. Підрозділяються на дві групи: приготовані з використанням етилового спирту і з використанням інших спиртів (одноатомних і багатоатомних), без етилового. З першої групи у практиці швидкої допомоги зустрічаються частіше всього: гідролізний і сульфітний спирт (етиловий спирт, одержаний з деревини шляхом гідролізу); денатурат (технічний спирт з незначною домішкою метилового спирту і альдегідів); одеколони і лосьйони (косметичні засоби, що містять до 60 % етилового спирту, ефірні масла і ін.); клей БФ (на основі фенолоформальдегідної смоли і полівінілацеталю, розчиненихї в етиловому спирті і ацетоні); політура (технічний етиловий спирт з ацетоном, бутиловим і аміловим спиртами); нігрозин (морилка для дерева, яка містить етиловий спирт і фарбувальні речовини) та ін. До другої групи відносять перш за все метиловий спирт (див.) та етилгліколь. Вживання алкогольних сурогатів пов'язане з високим ризиком важкого отруєння, включаючи смертельний результат. Отруєння деякими сурогатами супроводжується специфічними симптомами. Наприклад, отруєння меблевим фарбником – морилкою викликає у потерпілого інтенсивне і тривале забарвлення шкірних покривів і слизистих оболонок у синій колір. Див. Отруєння метиловим спиртом; Отруєння етилгліколем.

СУХАНОВА ДЕЛІРІЙ ПРИ ЗАКРИТИХ ОЧАХ

(Суханов С. А., 1906) – абортивний делірій, що виявляється в епізодах гіпнагогічних зорових галюцинацій, які виникають, коли хворий закриває очі. Надалі можливий перехід у розгорнену клінічну картину білої гарячки, тому він в даний час кваліфікується як пределірій.

«СУХА АБСТИНЕНЦІЯ»

- виникаючий під час алкогольної ремісії стан, що нагадує по своїх проявах абстинентний синдром. Він може з'явитися вранці у формі відчуття фізичного і психічного дискомфорту, що суб'єктивно нагадує стан похмілля, хоча напередодні не було ніякої випивки. У вираженому випадку дискомфорт може виявлятися у вигляді відчуття сухості у роті, пітливості, легкого тремтіння рук, незначного підвищення артеріального тиску, потягу до алкоголю різної інтенсивності. Нерідко виникають побоювання можливості виникнення запою, що супроводжуються легкою тривогою. Появі «сухої абстиненції» можуть передувати сновидіння «алкогольного» змісту. Явища «сухої абстиненції» можуть виникнути навіть через 8-12 місяців утримування від алкоголю. Сі н.: ВІДСТАВЛЕНИЙ АЛКОГОЛЬНИЙ АБСТИНЕНТНИЙ СИНДРОМ, ПСЕВДОАБСТИНЕНТНИЙ СИНДРОМ.

«СУХЕ СП'ЯНІННЯ»

- виникнення досить чітких ознак сп'яніння без вживання спиртних напоїв. Може виникнути, наприклад, у хворих на алкоголізм, що знаходяться на лікуванні у стаціонарі і що тривало не приймали алкоголь, побачивши нового пацієнта, що поступив в стані яскраво вираженого сп'яніння. Подібний феномен був описаний у 1888 р. психіатром П. І. Ковалевським: «Якщо у лікарню приводять нового суб'єкта в повній красі сп'яніння, то утримувані там хворі, що місяцями не знали алкоголю, побачивши це неподобства неначе дуріють і п’яніють так, що у деяких розвивається повна картина сп'яніння». «Сухе сп'яніння» може виникнути також як ефект очікування бажаного сп'яніння при прийомі безалкогольного напою, що імітує алкогольний (ефект плацебо). Син.: УМОВНО-РЕФЛЕКТОРНЕ СП'ЯНІННЯ.

«СУХИЙ ЗАКОН»

(англ. Prohibition) – поширена у розмовній мові і у засобах масової інформації назва закону про повну заборону виробництва і продажу алкогольних напоїв у країні. У XX в. вводився в декількох країнах: у Ісландії (1912-1923), Фінляндії (1919-1932) та США (1919-1933). Проте ні в одній країні повної заборони алкоголю не було введено. У США, в більшості штатів, продавався алкогольні напої, які містять менше 25 відс. етанолу. Ні у одній країні дана міра не була тривалою. Не дивлячись на явні переваги протверезіння суспільства, уряди, зацікавлені в отриманні додаткових надходжень до бюджету, під тиском зацікавлених комерційних структур, поверталися до продажу алкоголю. У досягненні цього активно використовувалися засоби масової інформації, кінематографії та ін.. Педалювався міф про підпільне виробництво спиртного, його контрабанду, вживання сурогатів, зростання числа отруєнь і смертей, збільшення злочинності. Відміна обмежувальних заходів швидко призводила до відновлення колишнього рівня виробництва і споживання алкоголю.

Лікування алкоголізму, тютюнопаління, залежності від азартних ігор, ожиріння
Клінічна діагностика основних показників організму
Товариство "Відродження"
© 1988 - 2011
филателистическая литератураФирма Паритет Херсон Светильники, лампы, кабель, провод, электроустановочные работыМир Авто - Поставка и реализация автомобилей.свадебное фотобронхиальная астмаСаркоидоз для пациентовБахилы одноразовые.Бахилы оптом.Автоматы по выдаче бахил - компания Вендорсnikava