головна       залежності       лікування       бібліотека       наркологічна енциклопедія       контакти    
[русская версия сайта]
Центр лікування алкоголізму "Відродження"     
А Б В Г Д Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Е Ю Я

ТОЛЕРАНТНІСТЬ

(лат. tolerantia – здатність організму переносити) – у фармакології – здатність переносити дію звичайних лікувальних доз ліків або отрут без досягнення помітного терапевтичного або токсичного ефекту. У наркології – здатність переносити певні дози наркотику, алкоголю або іншої психоактивної речовини без появи очікуваного ефекту (ейфорії, сп'яніння і ін.). Див. Толерантність до алкоголю.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО АЛКОГОЛЮ

(лат. tolerantia – здатність переносити) – переносимість алкоголю, ступінь стійкості організму до його дії. У клінічному сенсі – це найбільша доза алкоголю, яка ще не викликає вираженого сп'яніння. Відносно здорових людей (не хворих на алкоголізм) прийнято говорити про фізіологічну толерантність, тобто про таку кількість алкоголю, яку людина здатна випити без яких-небудь явних порушень. У людини, яка не зловживає алкоголем, величина цієї дози порівняно низка, причому вона індивідуальна для кожної людини і залежить від віку, статі, ваги тіла, характеру статури, конституціональних особливостей організму, особливостей обміну речовин, від соматичного і психічного стану на момент прийому алкоголю. Фізіологічна толерантність до алкоголю складає у середньому 100-150 г міцних спиртних напоїв. Підліток або молода жінка можуть сп'яніти від ще меншої дози. Систематичне вживання алкоголю, як правило, істотно підвищує толерантність до алкоголю у порівнянні з періодом рідкісного вживання. У цьому випадку говорять про придбану толерантність до алкоголю. Колишня мінімальна п'янлива доза алкоголю збільшується у декілька разів (у середньому у 2-3 рази – у період до формування залежності від алкоголю). Масштаби цього збільшення залежать від масивності зловживання (від доз і частоти прийому алкоголю), особливостей організму питущого і деяких інших чинників. Відповідно, що інтенсивніше зловживання, то швидше росте переносимість спиртного. Зростання толерантності – один з основних симптомів алкоголізму, що почався, і є важливим критерієм у його ранній діагностиці. Однією з ознак переходу побутового пияцтва в алкоголізм є збільшення толерантності у 3-5 разів у порівнянні із початковою. На етапі розгорненої клінічної картини алкоголізму (у ІІ стадії по Портнову А.А. і Пятницькій І.Н., 1971) зростаюча толерантність досягає максимуму і впродовж ряду років залишається постійно високою (так зване плато толерантності – див.). Для досягнення стану сп'яніння хворий на алкоголізм приймає значні кількості алкогольних напоїв (0,3-0,5 л горілки і більше протягом одного епізоду випивки), причому віддає перевагу міцним напоям. На віддалених етапах алкоголізму (у ІІІ стадії) толерантність знижується. Хворий п'яніє від значно менших, ніж раніше, доз алкоголю. Вважається, що зниження толерантності може бути пов'язано із захворюваннями, які приєдналися і ослабляють організм: важким гастритом, гепатитом, органічним ураженням головного мозку, діабетом і т.д. Сама по собі наявність високої толерантності до алкоголю у даної особи ще не свідчить про сформований алкоголізм, оскільки іноді вона спочатку може бути високою. У медичній літературі описані випадки, коли здорові чоловіки, не хворі на алкоголізм, могли випивати до одного літра міцних спиртних напоїв.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ПЕРЕХРЕСНА ПРИ АЛКОГОЛІЗМІ

– здатність хворих алкоголізмом переносити підвищені дози наркотиків, ефіру, хлороформу і інших наркогенних речовин на фоні високої толерантності до алкоголю.

ТРАВМАТИЗМ ТА АЛКОГОЛЬ

– тісно пов'язані між собою. У стані сп'яніння порушується увага, координація рухів, контроль над власною поведінкою, знижується швидкість реакції. Тому ризик нещасного випадку або смерті у певних умовах підвищується у багато разів. Згідно з даними численних досліджень західних і вітчизняних фахівців, у хворих на алкоголізм і важких п'яниць ризик загинути від нещасного випадку у 2,5-8 разів вище, ніж у населення в цілому, зокрема у результаті падіння – у 16 разів, опіку або пожежі – у 10 разів, виробничої травми – у 2-3 рази. Є дані про залежність ступеня ризику нещасного випадку від концентрації алкоголю у крові. Вплив алкоголю стає помітним вже при його концентрації у крові 0,05 г на 100 мл (0,5 проміле), тому у багатьох західних країнах законом забороняється водіння транспорту особам, у яких вміст алкоголю у крові перевищує цю цифру. Така концентрація може виникнути у чоловіків середньої ваги (70-75 кг) після прийому 500-600 мл пива, 250-270 мл сухого вина, 120-130 мл портвейну або 60-70 мл горілки.

ТРАНКВІЛІЗАТОРИ ТА АЛКОГОЛЬ

– взаємодіють певним чином, що необхідно враховувати при їх вживанні. Короткочасне вживання алкоголю підсилює седативний і снодійний ефект транквілізаторів і уповільнює їх виділення. Так, звільнення організму від різних похідних бензодіазепіну знижується на 18-66 %. Період напіввиведення мепротану, який за характером своєї взаємодії з алкоголем близький до снодійних і так само, як вони, може викликати у поєднанні з алкоголем глибокі розлади свідомості і дихання, збільшується до 2,5 разів. На відміну від мепротану, похідні бензодіазепіну можуть використовуватися по своєму призначенню при гострій алкогольній інтоксикації. Найкраще вибрати еленіум (хлордіазепоксид). При алкоголізмі всмоктування транквілізаторів утруднюється, а їхня біотрансформація активується. Седуксен в терапевтичній дозі 10 міліграм створює у крові хворих на алкоголізм концентрацію препарату у 2,3 разів меншу, ніж у крові здорових людей. Хоча бензодіазепінові транквілізатори широко використовуються для купіювання алкогольного абстинентного синдрому, зняття збудження, страху і тривоги, тривале їх призначення небажано у зв'язку із легкістю формування у хворих на алкоголізм психічної залежності від транквілізаторів.

ТРАНС АЛКОГОЛЬНИЙ

(англ. alcoholic trance) – зовні нормальна, автоматизована поведінка, яка може спостерігатися у хворого на алкоголізм у межах окремих епізодів сп'яніння, які амнезуються після протверезіння.

ТРАНСКРАНІАЛЬНА ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЯ

(ТЕС) – методика дії імпульсними струмами на кору головного мозку, що застосовується в лікуванні алкоголізму для купіювання алкогольного абстинентного синдрому і придушення патологічного потягу до алкоголю. Вважається, що лікувальна дія імпульсного струму пов'язана з уповільненням проходження нервових імпульсів у лобових відділах кори («катодічна депресія») і з електротранквілізуючим ефектом. Для здійснення процедури можуть бути використані вітчизняні апарати «Електронаркон 1» і «Ленар». Контактні електроди накладаються на область лоба (анод) і за вухами на сосковидних відростках (катод) з використанням змочених фізіологічним розчином прокладок. Один сеанс продовжується 40-50 хвилин, курс лікування складається звичайно 10-12 сеансів – щодня або з перервами на один день. При купіюванні патологічного потягу до алкоголю найбільша ефективність досягалася у разі ендогенного варіанту цього розладу. Ефект купіювання вже від однієї процедури зберігався декілька діб. Процедура ТЕС може поєднуватися з гіпносугестивною психотерапією, сугестією у безсонному стані та аутогенним тренуванням.

ТВЕРЕЗА ЛЮДИНА

(англ. abstainer) – людина, що принципово відмовляється від вживання алкогольних напоїв з моральних, релігійних або інших мотивів і звичайно відстоює ідею тверезництва. У кінці XIX – початку XX вв. непитущими були члени ряду релігійних сект (онисимовці, колосківці, чуріковці та ін.), які пропагували тверезість як головний шлях до «царства Божого» і релігійно-етичному самовдосконаленню. Син. АБСТИНЕНТ.

ТВЕРЕЗНИЦЬКІ РУХИ

(англ. temperance movements) – суспільні антиалкогольні рухи, що пропагують відмову від вживання алкогольних напоїв і наполягають на обмеженні їх продажу або повній їх забороні. Стали достатньо помітними і впливовими у XIX ст., перш за все у Північній Америці і Західній Європі. Перше відоме товариство тверезості виникло у 1789 р. у Північній Америці під впливом книги американського доктора Раша, що вийшла в 1785 р., у якій автор яскраво описав згубну дію алкоголю на організм. У 1826 р. у Бостоні з'явилося товариство тверезості, яке через сім років мало 6 тис. відділень з мільйоном учасників. У 1845 р. у Нью-Йорку був створений напіврелігійний Інтернаціональний орден добрих храмовників (International Order of Good Templars), який вимагав від своїх членів повного утримуваня від алкогольних напоїв і мав у своїй програмі політичну вимогу введення «сухого закону» у країні. Рух за тверезість у США привів до того, що вже у середині XIX ст. у 16 з 31 штату діяла заборона на міцні спиртні напої. У 1869 р. в США утворилася політична Партія сухого закону (Prohibition Party), що існує дотепер. У 30-х рр. XIX сторіччя протиалкогольний рух став розповсюджуватися по всій Європі. Перший антиалкогольний клуб був відкритий у 1829 р. в Англії. У 1835 р. сформувалася Англійська ліга стриманості. Товариства тверезості з'явилися також у Німеччині, Ірландії, а пізніше і в інших країнах Європи. З 1852 р. тут почав діяти Орден добрих храмовників. У Англії і Скандинавії вів боротьбу за тверезість Орден Синьої стрічки, в Швейцарії – «Синій хрест», заснований у 1877 р. На початку XX ст. у Європі налічувалося близько 300 громадських організацій, що боролися з пияцтвом. У Швеції число захисників тверезості досягло 435 тис., в Норвегії – 173 тис. У цей час в Європі діяли також 16 крупних міжнародних об'єднань борців за тверезість, зокрема Міжнародний союз по боротьбі з міцними напоями, філіали і комітети якого функціонували у столицях багатьох європейських держав. У західних країнах у кінці XX сторіччя тверезницький рух проявляв значно більшу активність у порівнянні із Російській імперії. Наприклад, у США на даний час існує понад 200 загальнонаціональних громадських організацій, що борються за тверезість, і десятки тисяч невеликих місцевих тверезницьких груп. Серед крупних такі широко відомі об'єднання, що мають давнє походження, як Американське суспільство тверезості (American Temperance Society – ств. у 1826 р., 400 тис. членів, 3 тис. місцевих груп у 50 штатах), Національний жіночий християнський союз тверезості (National Women’s Christian Temperance Union – створений у 1874 р., 250 тис. членів, 6 тис. місцевих груп), Американська рада з проблем алкоголізму (American Council on Alcohol Problems – колишня Ліга проти салунов, створена у 1895 р., 10 тис. членів, 35 груп), Міжнародна асоціація тверезості (International Temperance Association – створена у 1947 р., 650 тис. членів, 5 тис. місцевих груп; апарат службовців - лише 20 осіб) та ін. З тих, що виникли недавно, популярні такі організації, як «Матері проти п'яних водіїв»; «Студенти проти п'яних водіїв» і ін. Загальна чисельність жителів США, охоплених тверезницьким рухом, оцінюється у 30 млн. чіл. Трезвеніицький руху в Україні не вивчено, хоча він має глибоке соціальне коріння, особливо в період входження України до складу Речі Посполитої і Російської імперії. У Росії шість разів оголошували монополію на горілку, кілька разів горілчане виробництво передавалося відкупщикам. У 1856 році народ пропив 151 289 909 рублів, з яких в казну поступило 82,2 млн.. У відповідь - бурхливі, циклічні прояви суспільного протесту на різні державні заходи адміністрування алкогольної політики. Вважається, що середині XIX ст. стихійний рух за тверезість виник, перш за все, серед селян. Одне з перших товариств тверезості з'явилося на Україні в с. Дейкаловка Полтавської губернії у 1849 році. Сільські громади виступали з вимогами про ліквідацію шинків, а в деяких повітах від бойкоту шинків переходили до їх розгрому. На місці спалених шинків встановлювалися хрести з написами: «Хрест цей, поставлений на місці диявольському, щоб сила диявольська не піднялася ніколи». У 1858-1859 рр. цей рух прийняв характер масових повстань, яке були придушено військами. З 1874 р. товариства тверезості отримали офіційний статус. Церковно-приходські суспільства тверезості затверджували статут в Синоді, а світські - в Міністерстві внутрішніх справ. До 1913 р. в Європейській частині Російської імперії налічувалося більше 1800 товариств тверезості з більш ніж півмільйоном членів. Багато з них, наприклад «чуриківці», мали значну популярність. Існували і утримувалися за рахунок товариств будівлі («Лук’яновський народний будинок» м. Київ), комуни, церковні приходи. При участі або сприянні суспільств видавалися антиалкогольні журнали («Вісник тверезості», «Народна тверезість», «В боротьбі за тверезість», і ін.) і газети («Тверезість», «Свято тверезості» і ін.). В кінці XIX – початку XX вв. тверезницький рух мав широку підтримку відомих діячів культури, зокрема такими як Л. Н. Толстой, В.М. Бехтерев, Сікорські і ін.. 11 березня 1914 року міністр фінансів розширив можливості закриття питущих закладів сільськими суспільствами, що викликало додатковий підйом в трезвенническом русі, який з початком війни завершився введенням заборони на продаж міцного алкоголю. Ця заборона підтримана більшовиками 19.12.1919 р. і проіснував до 1924 року. Скасований за особистою ініціативою І.Сталіна. Мотив - розповсюдження самогоноваріння (виявлено в 1922 році - 94 тис. випадків самогоноваріння, а в 1924 -275 тис.), фінансові втрати держави. У 1928 році створена Всесоюзна Рада Протиалкогольних Товариств СРСР (ОБСА). Почали випускати ряд трезвеннических журналів "Тверезість і культура" (Москва) і "За тверезість" (Харків). Суспільство розробило проекти ухвал уряду по обмеженню торгівлі алкоголем, боротьби з алкоголізмом. Під впливом ОБСА перший п'ятирічний план відкоректували з метою різкого зниження виробництва горілки і пива, а в другу п'ятирічку передбачалося повністю припинити виробництво алкоголю. Проте, на початку 30-х років, за ініціативою Політбюро ВКПб, діяльність товариства була згорнута, закриті всі трезвеннические видання. А в другій половині тридцятих було репресовано багатьох лідерів трезвеннического руху. Відродження організованого трезвеннического руху пов'язують з конференцією "Профілактика пияцтва і алкоголізму в промисловому місті" /1981 р. м. Дзержинськ Горьковської області/, на якому з гострими доповідями в захист тверезості виступили ряд активістів тверезого руху. Академік Ф.Г.Углов заявив:«Якщо не буде прийнята програма протверезіння країни, тоді власті зобов'язані пояснити народу в ім'я яких вищих цілей ми щорічно знищуємо мільйон наших співгромадян, плодимо сотні тисяч дебільних дітей, ради яких цілей все це робиться в наший країні?!» Але масовий характер Тверезий рух отримав тільки після ухвалення в 1985 році радикальних, багато в чому абсурдних, постанов Політбюро КПРС і Уряду СРСР по боротьбі з пияцтвом. «Засновниками» Всесоюзного добровільного суспільства боротьби за тверезість виступили Академія Наук і Мінохоронздоров'я СРСР, ВЦСПС і ЦК ВЛКСМ. На його розвиток було виділено значний матеріальний ресурс, надана організаційна підтримка. Не дивлячись на допущені величезні перегиби, в товариство вступили і багато тверезих людей, які продовжують працювати у ньому. Але з 1987 року тверезницький рух був обраний головним «винуватцем» провалу абсурдної антиалкогольної компанії. Відносно трезвеннических організацій організовано цькування в ЗМІ, що перейшло в своєрідний терор. Це привело до зміни форм роботи, розпаду організацій і появи нових суспільних формувань тверезницького толку.

ТВЕРЕЗИЙ АЛКОГОЛІК

– так називають людину, яка, припинивши пити, продовжує демонструвати характерні ознаки, властиві хворим на алкоголізм. Це буває у тому випадку, коли спроба кинути пити не підкріплена внутрішньою перебудовою особи, у хворих немає твердої переконаності у необхідності повної тверезості. При цьому доводиться відмовлятися від колишніх звичок і інтересів, а нові не з'явилися. Така людина починає відчувати себе «білою вороною» у своєму середовищі, йому нікуди себе подіти, на дрібні неприємності він реагує частими спалахами роздратування, стає конфліктним, і все звичайно кінчається рецидивом пияцтва.

ТВЕРЕЗІСТЬ

– поняття, що визначає ясну свідомість, не спотворену забобонами і брехнею, не затьмарену хімічними та іншими інтоксикантами. Стан тверезості протиставляється стану сп'яніння і одурманенності, зв'язується з не затмаренною свідомості. Людина тверезо оцінює ситуацію, коли може з достатньою мірою достовірності оцінити її наслідки. Таким чином, сфера застосування поняття не обмежується лише дією психоактивних речовин, а поширюється на людей.

ТРЕМОР АЛКОГОЛЬНИЙ

(греч. tremor – тремчу) – тремтіння пальців, рук, голови або всього тіла, характерне для алкоголізму. Тремор пальців рук спостерігається вранці у стані похмілля як одна з ознак абстинентного синдрому. Після прийому спиртного він зменшується або зникає. При білій гарячці спостерігається тремтіння або трясіння усього корпусу, м'язів обличчя, язику, рук, голови.

Лікування алкоголізму, тютюнопаління, залежності від азартних ігор, ожиріння
Клінічна діагностика основних показників організму
Товариство "Відродження"
© 1988 - 2011
филателистическая литератураФирма Паритет Херсон Светильники, лампы, кабель, провод, электроустановочные работыМир Авто - Поставка и реализация автомобилей.свадебное фотобронхиальная астмаСаркоидоз для пациентовБахилы одноразовые.Бахилы оптом.Автоматы по выдаче бахил - компания Вендорсnikava