головна       залежності       лікування       бібліотека       наркологічна енциклопедія       контакти    
[русская версия сайта]
Центр лікування алкоголізму "Відродження"     
А Б В Г Д Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Е Ю Я

УГЛОВ ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ

/. 1904 - 2008гг. / - всесвітньо відомий хірург, (виконав більше 6500 складних операцій), академік РАМН, дійсний і почесний член Петровської академії наук і мистецтв, віце-президент Міжнародної Слов'янської академії, президент Державного православного фонду, почесний доктор СПб ГМУ ім. акад. І.П. Павлова, член Спілки письменників Росії, почесний член багатьох вітчизняних і зарубіжних наукових товариств, лауреат Ленінської премії, лауреат премії Скліфосовського, та ін. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного прапора, орденом Дружби народів, орденом «За заслуги перед Отечеством», медалями: «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграда», «Винахідник СРСР». Письменник і публіцист, член Союзу письменників Росії, автор десятка художніх книг, 8 наукових монографій і більш ніж 600 статей. Активно і послідовно виступав проти спаювання людей. Організатор і натхненник тверезницького руху. Голова Союзу боротьби за народну тверезість. Автор унікальних, таких, що не мають аналогів, книг: «У полоні ілюзій», «Самовбивці», «Ломехузи», «Капкан для Росії», «Чи живемо ми свій вік?», та інших http://www.uglov.tvereza.info

УМІННЯ ПИТИ НЕ П'ЯНІЮЧИ

– було темою опиту населення, проведеного Всеросійським центром вивчення громадської думки (ВЦВГД) у травні 1998 р. Було опитано 1600 дорослих людей. Зі впевненістю відповіли «так» 40 % чоловіків та 17 % жінок. З'ясувалося, що упевненість в «умінні пити не п'яніючи» з'являється у чоловіків вже в юності, росте із змужнінням і згасає в старості. У віці 18-19 років відповіли «та» 31 % хлопців, а до 25 років ця цифра підвищилася до 40-43 % й утримувалася на цьому рівні до пенсійного віку. Тільки після 70 років вона помітно знизилася до 25 %. Серед жінок у віці 18-19 років стверджували, що вони уміють пити не п'яніючи, тільки 13 % опитаних, у 25-29 років – вже 34 %, але після 30 ця цифра падає до 17 %. Можливо, на це впливає те, що до цього часу більшість жінок виходять заміж, народжують дітей і більше не спокушають долю. В анкеті були додаткові питання з приводу того, як діє алкоголь, коли людина п'є і не п'яніє. Виявилось, що часто прокидаються здібності «забріхуватися», співати, танцювати і цілуватися, а здібності до рукомеслу, наприклад шиттю або плетінню, знижуються. Причому виявляється це більшою мірою у чоловіків. У жінок розвиваються деякі чоловічі здібності. Наприклад, з тих жінок, хто «не вміє пити не п'яніючи», тільки 14 % здатні полагодити водопровідний кран, а з тих, хто «уміє пити не п'яніючи» - 32 %.

ПОМІРНЕ ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ

– вживання обмежених кількостей алкогольних напоїв, обумовлене, як правило, ситуаційними причинами (торжества, зустрічі, ритуали і т. п.). Відрізняється від випадкового вживання алкоголю (див.) тим, що той, хто п'є, не уникає стану сп'яніння, хоча допускається лише помірний ступінь сп'яніння у межах легкої ейфорії. Діапазон реабілітовуючих випивку ситуацій ширший за рахунок випадків участі у компаніях, що збираються з метою спілкування. Тому питущі епізоди відбуваються у середньому частіше (до декількох разів на місяць), ніж за випадкового вживання. З іншого боку, на відміну від прихильних до побутового пияцтва (див.), люди, для яких характерне помірне вживання алкоголю, не шукають і не організовують ситуацію із випивкою.

ПОМІРНІСТЬ

(англ. temperance) – одна з чотирьох головних християнських чеснот (разом із справедливістю, мудрістю і стійкістю). Вона означає розумне самообмеження в особистих потребах. Однією з важливих ознак помірності завжди слугувало обмеження споживання алкоголю (або відмова від нього), тому в епоху Середньовіччя і Відродження було прийнято зображати цю чесноту алегорично як жінку, що переливає рідину з одного глеку в іншій, що означало розбавлення вина водою. Широкі суспільні рухи за обмеження вживання або відмову від спиртного, що поширилися у Північній Америці та Європі у XIX та на початку XX в., розвивалися найчастіше на релігійному грунті і носили буквальну назву «Рухів помірності» (англ. temperance movement), а суспільства тверезості одержували назву «товариств помірності» (temperance society). Члени таких товариств давали «клятву помірності» (temperance pledge), що означала відмову від спиртного.

УРАКОВ ІГОР ГЕОРГІЙОВИЧ

(1937-1990) – радянський нарколог, професор, заступник директора (з 1985 по 1990 рр.) ГНЦ наркології МЗ СРСР (нині НДІ наркології МЗ РФ). У 1974 р. захистив докторську дисертацію «Матеріали до патогенезу основних симптомів хронічного алкоголізму». Автор та співавтор більше ніж 250 наукових і науково-популярних публікацій з наркологічної тематики, зокрема 6 монографій («Наслідки алкоголізму», 1975; «Хронічний алкоголізм», 1977; «Алкоголізм: посібник для лікарів», 1983; «Алкоголізм: особистість та здоров'я», 1986; «Медичні наслідки хронічного зловживання алкоголем», 1987; «Сучасні тенденції розповсюдження наркоманій у світі», 1988). Організовував і проводив широкі дослідження з епідеміології наркологічних захворювань у різних регіонах СРСР, був одним з провідних державних експертів з організації і координації наукових досліджень у області наркології у країні.

УМОВНО-РЕФЛЕКТОРНА ТЕРАПІЯ АЛКОГОЛІЗМУ (УРТ)

– заснована на виробленні огиди до алкогольних напоїв шляхом поєднання їх з прийомом речовин, що викликають нудоту і блювоту. Як речовини такого роду використовують апоморфін, еметін, солі важких металів, термопсис, баранчик, чабрець (див. відп. статті) та ін. УРТ може бути заснована і на інших негативних діях, наприклад, електричним струмом (див. нижче).

УМОВНО-РЕФЛЕКТОРНА ТЕРАПІЯ АЛКОГОЛІЗМУ ІЗ ПОДРАЗНЕННЯМ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

(за Канторовичем Н.В., запропонована у 1929) – застосовується для вироблення огиди до алкоголю у тих випадках, коли у хворого є захворювання, за яких протипоказано викликання штучної блювоти (виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма, активні форми туберкульозу легенів та ін.), або виявляється нестерпність лікарських препаратів, вживаних для викликання блювоти. У сучасному варіанті цього методу джерелом струму служить апарат низькочастотної фізіотерапії (наприклад, моделі 707 або СНІІМ-1), що генерує двотактний імпульсний струм синусоїдальної форми із частотою 10 Гц. Коли сила струму досягає індивідуально нестерпного порогу, до носа хворого підносять ватку, змочену у спирті, і проводять словесне навіювання огиди до алкоголю. Потім сила струму скидається до нуля, і процедура знову повторюється 6-8 разів. Після 3-4 подібних сеансів може виробитися такий сильний негативний рефлекс, що одна лише словесна згадка про алкоголь викликає у пацієнта оборонну реакцію.

УСТАНОВКА АЛКОГОЛЬНА

- (англ. alcohol attitude) – відношення людини до алкогольних напоїв, питних звичаїв і звичок, різних проявів пияцтва та до алкогольної проблеми в цілому, а також його власна поведінка у ситуаціях, що припускають прийом алкоголю. Можна розрізняти алкогольну установку первинну – що склалася в результаті соціалізації індивідуума, засвоєння морально-етичних норм суспільства без особистого досвіду споживання алкогольних напоїв, та вторинну – що розвинулася з первинної під дією особистого досвіду.

УСТАНОВКА АНТИАЛКОГОЛЬНА (УСТАНОВКА НА ТВЕРЕЗІСТЬ)

– переконання у необхідності та неминучості повної відмови від вживання алкоголю, яке виробляється у хворого на алкоголізм у процесі лікування. Одне з основних завдань психотерапії, разом із завданнями подолання алкогольної анозогнозії у хворого та формування у нього переконання у необхідності протиалкогольного лікування. Вироблення тверезницької установки розглядається як найважче завдання у всій системі лікування хворих на алкоголізм.

ВТРАТА КІЛЬКІСНОГО КОНТРОЛЮ

– нездатність хворого на алкоголізм обмежитися невеликою кількістю алкогольних напоїв. Після першої ж чарки горілки або вина, кухлі пива у нього може виникнути компульсивне, практично непереборне бажання пити. Він продовжує пити, поки не нап'ється до вираженого сп'яніння. Оскільки толерантність до алкоголю у нього значно підвищена, він випиває велику кількість алкоголю, практично до фізичної неможливості подальшого його поглинання. Втрата контролю (самоконтролю) над кількістю випитого є одним з найраніших та основних симптомів алкоголізму. Це можуть відмітити і близькі хворого: у гостях він намагається «випередити коло», тобто пити частіше, ніж інші, і кожного разу якомога більше та обов'язково міцні напої. Час, коли сформувався стійкий симптом втрати кількісного контролю, прийнято вважати початком I стадії алкоголізму і з цієї миті відлічувати давність захворювання на алкоголізм.

Лікування алкоголізму, тютюнопаління, залежності від азартних ігор, ожиріння
Клінічна діагностика основних показників організму
Товариство "Відродження"
© 1988 - 2011
филателистическая литератураФирма Паритет Херсон Светильники, лампы, кабель, провод, электроустановочные работыМир Авто - Поставка и реализация автомобилей.свадебное фотобронхиальная астмаСаркоидоз для пациентовБахилы одноразовые.Бахилы оптом.Автоматы по выдаче бахил - компания Вендорсnikava